Психологічний портрет Володимира Путіна від Джорджа Буша

Роздуми Автор: Роман Голубовський [1,576 переглядів]

Теги : , , ,

Володимир Путін і Джордж Буш

Характер Путіна, російська нафта, собака Конні, напад на Грузію – про все це Джордж Буш написав у своїй книзі “Ключові рішення”. Я вибрав для вас найцікавіші уривки, які стосуються Путіна.

Під час першої зустрічі з путіним навесні 2001 він скаржився, що Росія обтяжена боргом радянської доби. Тоді нафта продавалась по 26 доларів за барель. Улітку 2008-го ціна становила 137 доларів. Путін відкинувся на спинку стільця й запитав, як там ситуація з іпотечними цінними паперами Росії. Це зауваження показало фірмового Путіна. Інколи Путін був зухвалим, інколи – чарівним, завжди жорстким.

За вісім років новонабуте багатство Росії негативно позначилося на характері Путіна. Він став агресивним за кордоном і безкомпроміснішим у діях у власній країні.

Нам із Путіним обом подобалося підтримувати себе в гарній фізичній формі. Владімір багато працював над своїм тілом, регулярно плавав і займався дзюдо. Ми обоє належимо до того типу людей, які полюбляють відчуття змагання.

Під час візиту Путіна в Кемп-Девід [заміська резиденція президента США] я познайомив його з нашим шотландським тер’єром Барні. Барні його не надто вразив. Під час моєї наступної поїздки в Росію Владімір запитав, чи хотів би я побачити його собаку, Конні. Звісно, відказав я йому. Коли ми прогулювались обсадженою березами територією його дачі, великий чорний лабрадор примчався через галявину. З іскоркою в очах Владімір сказав:

- Більший, сильніший і прудкіший ніж Барні.

Згодом я переповів цю історію своєму товаришу, прем’єр-міністру Канади Стівену Гарперу.

- Тобі пощастило, що він показав тобі лише свого собаку, – зауважив той.

Історія з Барні була повчальною. Путін був гордим чоловіком, який любив свою країну. Він хотів, щоби Росія знову вважалася могутньою державою, і був одержимим ідеєю розширення сфер упливу Росії. Він принижував демократії на своїх кордонах і використовував енергоресурси як економічну зброю, обрізаючи постачання природного газу до певних частин Східної Європи.

Путіна подобаласья влада, а російському народу подобався він. Величезний профіцит бюджету, що наповнювався з продажу нафти, нікому не муляв. Він використовував свою владу, щоб особисто вибрати свого наступника, Дмітрія Медведєва. А тоді влаштував так, щоб його самого той призначив прем’єр-міністром.

Найгірший момент у наших стосунках трапився в серпні 2008 року, коли Росія послала свої танки через кордон, у Грузію, щоб окупувати Південну Осетію та Абхазію – дві провінції, які були частиною Грузії, але мали тісні зв’язки з Росією. Я саме був у Пекіні на церемонії відкриття Олімпійських ігор.

[...] Ми з Лорою сиділи у тому ж ряді, що й Владімір зі своїм перекладачем. Лора та чоловік, який сидів коло неї – король Камбоджі, – відсіли на декілька крісел. Путін підсів до мене.

Я знав, що телевізійні камери нас зніматимуть, тож намагався не виказувати надмірної емоційності. Я сказав Владіміру, що він припустився страшенної помилки й що Росія ізолює себе від решти світу, якщо не забереться з Грузії. Він відповів, що Саакашвілі є військовий злочинець – той самий термін, що використовував Медведєв, – який спровокував Росію.

- Я застерігав вас, що в Саакашвілі кров гаряча, – сказав я Путіну.

- У мене теж гаряча кров, – різко відповів він.

Я подивився на нього впритул.

- Ні, Владіміре. Ви – холоднокровний.

[уривки з книги Джорджа Буша "Ключові рішення", видавництво БРАЙТ СТАР ПАБЛІШИНГ, Київ 2012]

Роман Голубовський

P.S.: Чехлы со стразами для iPhone – то, что нужно для стильных и красивых.

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментувати