Настав час підвести підсумки одного цікавого експерименту, який я розпочав у квітні – 365 Days Project. Хочеться глянути назад, згадати і зробити висновки.

Якщо хтось раптом не знає, суть “проекту 365 днів” полягає у тому, щоб робити по одній фотографії щодня. Я собі не ставив за мету робити фотографії обов’язково кожного дня (моя гра, мої правила). Хотілось, щоб фотографії відображали або подію, пов’язану з цим днем, або просто щось цікаве. На жаль, життя не постійно таке яскраве як хотілося б (не забуваємо про робочі будні), та і біжить з шаленою швидкістю: не завжди легко встигнути обрати та сфотографувати момент.

Та я задоволений результатом. Знимки, які вийшли, тішать! Тепер цікаво подивитись на фотографії, згадати події, пов’язані з ними, просто полюбуватись. Словом, цікавий вийшов експеримент – 365 days project. Раджу і вам спробувати. Трошки фотографій:

Решта фотографій можна знайти за цією адресою - picasaweb.google.com/holubovsky/365Days

Та це не все! Король помер – хай живе король! Починаю…

Проект 365 днів 2011 – picasaweb.google.com/holubovsky/365Days2011

P.S.: На десерт веселе:

Роман Голубовський

Аж не віриться, але я намагаюсь фотографувати себе та все навколо щодня вже цілих три місяці! Для чого це мені можна почитати тут. Звичайно, фотографувати кожен день не вдається, та і викладати фото зразу – теж. Але вцілому проект 365 днів йде вдало.

Всі фото можна глянути тут – http://picasaweb.google.com/holubovsky/365Days#

А зараз кілька вибіркових фото:

Торрент

Попи

Гості з Москви

Кубок за перше місце, яке здобула молодіжка Карпат

Євро 2012 наближається

Я – Бодя – Славік

А ще 365 days project гарно відобразив появу нового життя (мій другий племінник):

↓

↓

П.С.: Постовий (в рамках “Постові за коментарі” у червні):

Всім, хто цікавиться фотографією дуже раджу почитати sashykn.livejournal.com. Тут ви знайдете багато гарних фото, ось як це, наприклад.

Нагадаю, на днях я розповідав, що я відніс свій фотоапарат (який поламався) по гарантії в сервіс. Туди мене направили з магазину, де він був куплений. Фотоапарат спакували, виписали мені документ для його отримання і сказали, що відправлять до Києва на ремонт. І все би нічого, якби не страждав проект 365 днів.

Після розповіді про це в Твіттері, я відразу ж отримав реакцію від @schnaps_ua (один з тих хороших людей, про яких я казав). Дмитро розповів мені про цікавий факт, якого я не знав, і який, я впевнений у цьому, мало хто з вас знає. Виявляється, при гарантійному ремонті товару, споживач має право вимагати заміни цього товару на час ремонту! Ось цитата з Закону України про захист прав споживачів (Розділ 2, стаття 8, п.9):

На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з
доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації)
незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство,
що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї
статті) зобов’язані створювати (мати) обмінний фонд товарів.

Я подзвонив у сервіс, куди заносив фотоапарат, і поцікавився, як у них із цим пунктом закону. Жінка з лагідним голосом повідомила мене про те, що це не їх обов’язок, а магазину – “вони лише пошта” між магазином і сервісним центром у Києві. А також сказала, що малоймовірно те, щоб хтось мені щось видав на заміну – відчувалось обізнаність в даному питанні (як законодавчо так і практично). Подякувавши і продовжуючи приймати подальші поради від @schnaps_ua я вже планував, як і коли мені йти у Фокстрот (саме тут був придбаний фотоапарат).

Та перевірити Фокстрот на виконання даного закону не довелось, тому що на сцену вийшла ще одна хороша людина (ух, який же я везучий!) – мій співробітник Діма (@dvankevich), який прочитавши про все у тому ж твіттері (ми сидимо в різних кімнатах і не так часто спілкуємся вживу), прийшов до мене і вручив свій фотоапарат. Тобто, позичив на час ремонту мого фотоапарату зі словами: “Ну… Ради проекта 365 дней…”

Фотоапарат цей гірший від мого, зі своїми причудами, та все ж фотоапарат. Тому похід за заміною я відклав, і які не які, фотки для 365 days будуть (я викладаю їх тут). Ну і ще раз дякую @schnaps_ua та @dvankevich за допомогу! Така ось історія.

Посилання по темі:
Форум для споживачів, Закон України про захист прав споживачів

А тепер розповім вам про тему, зазначену в назві. Стосується вона тої частини щойно приведеної історії, у якій я приїжджав до Фокстроту. Кому раптом назва Фокстрот нічого не говорить – це супермаркети техніки для дому, починаючи від комп’ютерних мишок і закінчуючи пральними машинами. Так от, зайшов я у цей супермаркет. Біля входу підійшов до охоронця, пояснив що мені потрібно і попросив підказати, де знаходиться потріний мені відділ. Охоронець ввічливо поспілкувався зі мною і відвів до високого стола, навколо якого нікого не було (я маю на увазі інших клієнтів/покупців) і за яким і сиділа виконавиця такої цікавої, як на мене, роботи.

Молода дівчина, що сиділа за столом, тримала біля вуха телефон і живо спілкувалась з кимось, здається навіть не помічаючи мене. По тому як вона розмовляла було видно, що розмова явно не по робочим питанням, а розмова чи то з подружкою, чи то з хлопцем. Я нахилився і показав їй гарантійний талон. Вона в свою чергу кинула на мене такий зневажливий погляд, ніби я відірвав її від чогось надважливого і хочу чогось незрозумілого, після чого дістала з під столу клаптик паперу, мовчки вручила його мені і продовжила спілкування по телефону, далі не помічаючи мене. На клаптику була написана адреса, телефон і назва сервісного центру. “Це мені сюди занести фотоапарат?” – поцікавився я, на що героїня моєї розповіді з тим же поглядом в мою сторону кивнула головою. Далі, хоч яких мені зусиль це не коштувало – доведеться ж перервати цю надважливу розмову і знову витримати зневажливий погляд в свій бік – я запитав її, де вулиця Козельницька. Знову з таким же поглядом але із ще виразливішим тоном дівчина відповіла “Ви що, не знаєте де Козельницька!?” Ооо, цей тон треба було послухати, це щось типу “ви що, не знаєте що таке телевізор!?” – вираження такого здивування і одночасно озлоблення – типу що за такі тупі запитання! “Це за податковою” – закінчила свою розмову працівниця Фокстроту і знову погрузилась у телефонну розмову. Як ви здогадуєтесь, далі уточнювати я не став.

Так от, до чого я це все веду, цікава у людини робота – вона сидить собі за столиком і говорить по телефону, перериваючись час від часу на те, щоб дати картку з адресою сервісного центру, ну і деяким особливим клієнтам, які НАВІТЬ НЕ ЗНАЮТЬ, де знаходиться вулиця Козельницька, “пояснює” як її знайти. І проблема тут не у одного Фокстрота, такі працівники час від часу зустрічаються всюди – такий собі чиновник в комерційній установі. Як таке змінити – важко сказати. Чи справа тут в менталітеті чи за кордоном теж таке існує – не знаю, але здається в розвинутих країнах персонал вчать гарно спілкуватись з клієнтами, хоча тут навіть прості людські стосунки мали б такого не допускати, але якщо за таке ще й гроші платять!…

А поки хотілось би все-таки сказати кілька слів про те, як воно взагалі займатись 365 Days. Одна моя подружка, переглянувши альбом скала “Ого! Таке враження що ти багато де був”. Хоча я і не так багато де був, я розумію що був і робив я набагато більше, ніж є на фотках. Адже в “365 days” – це лише 1 фото за день. Але навіть незважаючи на це, одне із запланованого здійснюється – після прожитого щось залишається, – при бажанні можна глянути на фото і пригадати, що робив у той чи інший день.

Тепер про те, що стосується самого процесу. Бувають дні, переважно це вихідні, коли подій багато і вибрати одну фотографію (читай мить) з багатьох, дуже важко. Зовсім інша справа з буднями. Тут навпаки потрібно вирішити проблему з тим, що б таке сфотографувати. Якби я працював для прикладу моряком, стюардесою чи журналістом, таких проблем не виникало би – кожен день нове місце, нові люди, нові враження. Та при роботі веб-програмістом нового під час роботи небагато, тому приходиться щось шукати чи придумувати. Поки, здається, і в цьому плані все виходить.

Ну а тепер трошки моїх фоток з проекту 365 днів:

Поломаний фотоапарат і рука племінника Саші

Карпати-Шахтар

П’ю чай в гостях

П’ятниця. Дивлюсь телевізор

Друг став татом

ATB приїде до Львова

Дякую за увагу. Решта фото тут.

Зазвичай такі речі починають на початку року, а закінчують вкінці. Але оскільки на початку цього року у мене бажання  займатись цим ще не було, а до 2011 ще купа часу, я вирішив почати прямо сьогодні, 1 квітня. Така ось, далеко не жартівлива, затія.

Для чого проект 365 днів мені і що він мені дасть:

• Кожен прожитий день збережеться не лише у пам’яті, але і на фото
• Щодня я намагатимусь помічати щось хороше навколо себе, а від цього життя повинно стати хоча б трішечки яскравішим
• Час захочеться проводити цікавіше: якщо вже знімати – то щось цікаве!
• Корисно буде випробувати себе
• Побачу нарешті збоку, який він – Роман Голубовський

Спробую фотографувати кожного дня, та якщо щось пропущу – не біда! Також не ставлю собі за мету знимкувати лише себе. Головне – щоби фото було цікавим і відображало день.

/* Поки залишається відкритим питання розміщення фотографій. Найбільше мені імпонує Flickr та Picasa Web Albums. Перший фотохостінг обмежує кількість фотографій для перегляду до 200 у безкоштовній версії, другий обмежує місце під фотографії у 1000 МБ. Якщо брати безкоштовні версії, то Picasa Web мені більше підходить, хоча якщо буде необхідність – готовий і заплатити. Ще один варіант – розміщувати фотографії на блозі у вигляді сторінок (не йтимуть у загальному потоці RSS) – та не знаю, наскільки це зручно. Словом, пізніше визначусь остаточно. Поки пробую викладати тут – 365 Days. */

Все,  даю старт.

UPD:

Проект 365 Days – http://picasaweb.google.com/holubovsky/365Days

Розділ на блозі присвячений проекту 365 днів