Facebook.com – Помогает завести полезные и бесполезные знакомства в любых уголках планеты. Хотите поболтать с аборигенами Австралии? Вам сюда!

Vkontakte.ru – Прекрасная возможность для амбициозных, уверенных в своих силах профессионалов заявить о себе и установить связи. К всеобщей выгоде!

Вконтакте, як виявилось, – російський LinkedIn, а з доступом до інтернету тільки в Україні так погано, бо в Австралії навіть аборигени підключені до мережі і навіть сидять в Фейсбуку.

З скріншотів можна зробити висновки, що журналіст, який писав статтю, навіть не спробував зареєструватись у відповідних соцмережах. Такі вони, жіночі журнальчики!

Постовий: ticapac розповість, як розкрутити твіттер.

Книгу А.Подшибякіна про ЖЖ “По живому. 1999-2009: LiveJournal в России” я чекав близько двох тижнів. А прочитав запоєм за 2 вихідні дні. На цьому рецензію можна було б закінчити. Та я зробив ще кілька кольорових фоток розвороту книги та приготував кілька слів про неї для вас.

“По живому”  зовні виглядає як книга, відкриваєш її і бачеш кольорові картинки на сторінках як у глянцевих журналах, а починаєш читати – і ти в вже ніби в ЖЖ.

Для справки, ЖЖ або Живий Журнал – російська назва популярного блогохостінгу LiveJournal.com

Думаю, багато з написаного в книзі відомо ЖЖ-шникам зі стажем. Та особисто я дізнався багато нового, і, що найголовніше, цікавого для себе. Подшибякін (який, крім інших заслуг, ще і редактор сайту журналу Maxim, зі всіма витікаючими з цього наслідками) в легенькій напівжартівливій манері розповідає історію ЖЖ, про історії в рамках ЖЖ, про вплив ЖЖ на реальність а також про різноманітні групи блогерів (бізнесмени, науковці, літератори).

В книзі часто цитуються відомі ЖЖ-персонажі, а деколи і окремі фрази чи пости, які стали крилатими. Як приклад, процитую історію з “Пустышкой”, приведену в книзі:

[...] в Январе 2006 года блоггер zavulonium написал следующий пост: ”Ехал домой, смотрю, стоит девчушка с книгой – “Солнце землю целовало. Стихи поэтов Серебряного века”. Лицо тонкое, прозрачное – одухотворённое. Ну, думаю, надо знакомиться, эт-то мой клиент. Собрался с духом её на выходе перехватить; и тут она книжку закрывает – и заламывает уголок страницы, вместо закладки. Меня как из ушата окатили. Так гадко стало. И обидно. Пустышка“. Это, конечно, осознанная пародия на сентенции такого типа, часто встречающиеся в ЖЖ персонажей, которых называют “духовно богатыми”. Реакция на нее была моментальной, в комментариях стали появляться собственные версии истории про “пустышек”, только с участием дворничих и милиционеров; фраза “как из ушата окатили” плотно вошла в ЖЖшный фольклор, а одним из самых гениальных комментариев к этой записи стал следующий:

“Представьте: еду домой, читаю стихи… Поднимаю глаза, а там ко мне, утонченной и красивой, напраляется мерзкий тип. Понимаю, что безысходна моя ситуция, но тут идея! А дай-ка уголок зверски заломлю…”

Подшибякін пише про походження деяких інтернет-мемів, таких як “превед медвед” (куди ж без нього!) та про резонансні акції, висвітлені в блогах, такі як секс в біологічному музеї.

Щоправда, як на мене, для повноти не вистачає історії з блокуванням ЖЖ Артемія Лебедєва у звязку з публікацією цицьок нібито неповнолітньої дівчини. Підозрюю, ця історія не включена до книги тому, що вона надрукована при підтримці компанії СУП (власник LiveJournal), – а історія теоритично може кинути тінь на компанію. Та це лише мої здогади, і на загальну позитивну оцінку “По живому” ніяк не впливає.

А ще сторінки книги прикрашені різноманітними коміксами та фотожабами.

Хотілось би особливо відмітити розділи книги, які розповідають про громадську журналістику і відповідальність за написане, та про рецепт популярності в ЖЖ.

В кінці книги можна знайти список найпопулярніших ЖЖ-спільнот та блогерів, хронологію LiveJournal, словник та статистику.

Приведу кілька фактів про російськомовний сегмент LiveJiurnal (на листопад 2009 року), взятих з вищезгаданої статистики:

• Кількість зареєстрованих журналів складає 2,89 млн
• Всього в Живому Журналі створено більше 170 млн. записів і залишено більше 240 млн. коментарів
• Щодня в ЖЖ логіниться в середньому 250 тисяч користувачів
• Щодня в ЖЖ пишеться 130 тис. нових постів та залишається 400 тис. нових коментарів
• Найбільш коментовані журнали: tema та drugoi – з більш ніж 1 млн. коментарів. Ще 12 журналів мають більше 200 тис. коментарів
• Географія ЖЖ: 79,2% – Росія; 12,1% – Україна; 3,3% – Білорусь; 3,1% – країни Балтії; 2,4 – решта країн

Книгу “По живому” раджу читати всім, хто цікавиться історією та феноменом ЖЖ – не пошкодуєте. Купити її можете в магазині Бамбук (сам купував там – тому і раджу).

Ну і, зустрінемось в ЖЖ - rgolubovsky.livejournal.com

P.S.: В книзі жодної згадки про сьогоднішнього лідера ЖЖ за рейтингом блогів Яндекса – ibigdan (про сам рейтинг теж ні слова). Також немає згадки про власний ЖЖ автора. Але я його знаю, і з радістю розповім вам  - evil-ninja.livejournal.com

Постовий (як отримати). Мій колишній однокласник і дуже хороший друг крім всього іншого ще і популярний в ЖЖ блогер – just_meller. Френдимо!

Роман Голубовський

]]> http://blog.golubovsky.com/lj-book-podshibyakin/feed/ 0 http://blog.golubovsky.com/google-suggest-ua/ http://blog.golubovsky.com/google-suggest-ua/#comments Sat, 19 Jun 2010 09:41:34 +0000 Роман Голубовський http://blog.golubovsky.com/?p=1145 Люди такі різні – і від того так цікаво жити! Кожному потрібно щось своє. Причому те, що одним здається дуже важливим, у інших викликає посмішку. От і ми зараз посміємся з важливого для інших.

Колись ліричний герой відомої пісні казав “Я спросил у Ясеня”. Час пройшов, і тепер люди задають свої запитання не деревам, а пошуковику Google.

А у Google в свою чергу є така цікава технологія Google Suggest, яка при вводі в пошукову строку букв/слів показує найбільш популярні запити. Інакше кажучи, ми можемо глянути, що цікавить людей. Давайте глянемо:

Як бачимо, запитання до пошукової систем дуже різні. Це можуть бути як звичайні запитання від підлітків, – “як правильно цілуватися?“, “як правильно робити мінєт?” чи “де знаходиться дівоча пліва?“, – так і глобальні, деколи навіть серйозні філософські, запитання, – “навіщо жити?“, “навіщо все це? як це зупинити?” і “якщо свекруха монстр“!

А що вас заставило усміхнутись?

P.S.: Якщо сниться риба – значить ви вагітні!

Постовий (як отримати): Цікава стаття для ЖЖ-блогерів на блозі akhe.info: Заробляємо на блозі ЖЖ

Роман Голубовський

Вчора нарешті повністю закінчив всі свої стосунки з інтернет-провайдером Воля Бродбенд, простіше кажучи відключився.

Раніше я написав гнівну статтю про Волю, яка, доречі, привернула до себе багато уваги. Сьогодні я розповім, чим же все закінчилось і постараюсь максимально об’єктивно (постараюсь дивитись на ситуацію збоку) дати оцінку діям інтернет-провайдера у конкретному випадку.

Історія. Склалась наступна ситуація: абонент (тобто я), що користувався послугами інтернет-провайдера Воля Бродбенд (Воля-Львів) близько року і був досить лояльним клієнтом, двічі протягом трьох днів був відключений від послуг інтернет-провайдера у зв’язку з перевищенням дозволеного трафіку. Коли абонет запідозрив щось не те і почав розбиратись в ситуації, виявилось що комп’ютером та інтернетом в дні, коли були зафіксовані перевищення, він не користувався взагалі. Та і трафік перевищено було у кілька разів в порівнянні з місячним лімітом абонента, – до цього часу ліміту майже завжди вистачало. Абонент почав звертатись до провайдера Воля Бродбенд з допомогою різних каналів зв’язку – телефон (кол-центр), центр клієнтського обслуговування, e-mail листування та відкрита критика в мережі Інтернет. Жодна з цих комунікацій не дала бажаного результату і абонент, заплативши близько 250 гривень несправедливо нарахованого йому боргу, відключився від послуг інтернет-провайдера і став злісним ненависником бренду Воля: при кожному згадуванні назви провайдера почав відчувати огиду і розповідати всім оточуючим про свій досвід співпраці з цією компанією.

А тепер давайте розберем, що ж саме неправильно робила Воля. І почнемо з того, чому взагалі це неправильно. За підсумками минулого 2009 року “Волю Бродбенд” названо українським інтернет-провайдером номер один за кількістю абонентів. Послуги підлключення до інтернету – як на мене одна з найперспективніших галузей на даний час (можна порівняти з мобільним зв’язком), адже все більше людей підключаються до інтернету, а оскільки за інтернетом майбутнє, користуватись ним будуть (умовно кажучи) постійно. Залишається лише одне питання – “яким інтернет провайдером?” Тому провайдер повинен бути зацікавлений у довгострокових (читаєм вічних) клієнтах. Для цього недостатньо просто продати послугу один раз – клієнта потрібно також утримати і зробити так, щоб він став лояльним (і приводив нових клієнтів) – це називається клієнтоорієнтованістю.

І саме клієнтоорієнтованості у Волі немає – замість того, щоб спробувати розібратись в ситуації, працівники Волі перекидували проблему одне на одного і не проявили жодного зацікавлення в збереженні клієнта. Тобто явно окреслюється пріоритет короткотермінових цілей перед довгостроковими.

Врезультаті Воля ОТРИМАЛА від мене близько 250 гривень.

Зате ВТРАТИЛА лояльного клієнта, що за минулий рік приніс близько 1000 гривень і близько 720 гривень приносив би кожного наступного року (пояснення, чому саме такі цифри, я опускаю – просто прийміть на віру). Крім того, у мене є досить багато друзів, яким при розмові на тематику підключення до інтернету буде передаватись мій досвід співпраці з Волею. Один з них, для прикладу, найближчим часом буде підключатись до інтернету, і я вже точно знаю, послугами якої компанії він не користуватиметься – а це ще мінус 720 гривень щороку. Йдемо далі, мою статтю про незадоволення ВОЛЕЮ за перших 2 дні прочитало 300 чоловік (за даними Google Analytics), а посилання на неї ретвітнули близько 40 разів (твіттеряни погодяться, що це досить пристойно). На форумі споживачів топік присвячений даній темі на даний час переглянуто 442 разів. Це все я веду до того, що з кожним потенційним клієнтом, який прочитавши про мій випадок обрав іншого провайдера, Воля також втрачає мінімум 720 гривень на рік.

Як бачимо, мінусів набагато більше ніж плюсів. Тепер давайте поговоримо конкретно про те, що ж Воля робила неправильно. Почнем з представників Волі, з якими я мав щастя поспілкуватись:

1) Кол-центр Волі – тут гарно пояснять, як і коли сплатити борг, але коли справа заходить про серйозніші речі – “неправильно нарахований трафік” – починають задавати купу одинакових питань (ох, скільки я їх наслухався!) і врешті-решт відправляють в центр клієнтського обслуговування. Загалом кол-центр у порівнянні з іншими інстанціями (див. далі) працює порівняно непогано.

2) Центр клієнтського обслуговування – молоді дівчатка в один голос зі знанням справи пояснюють, що ніякої помилки бути не може, задають ті ж запитання що й їх колеги по телефону, щиро співчувають тобі і кажуть, що нічим допомогти не можуть. Технічно обізнаних людей там немає, або їх просто не кличуть. Єдине бажання дівчат – (ні, не допомогти клієнтам!) аби від них відстали. Найбільший результата – заява з проханням розглянути ситуацію. Телефонна відповідь на заяву відбулась аж через два тижня (замість обіцяного тижня):

- Повідомляємо, що в проханні у вашій заяві відмовлено!
- Чому?
- Мені не відомо цього, відомо лише що відмовлено.

І майже через місяць прийшов лист, по вмісту якого тяжко сказати – це відповідь на заяву чи прохання оплатити борг. Оцінка центру абонентського обслуговування Волі – жахливе місце з непрофесіоналами і проявами бюрократизму.

3) E-mail листування – я написав 6 листів і отримав 6 відповідей. На всі листи відповідали різні люди – Олег, Ростислав, Вадим. І якщо деколи хтось з них міг постаратись і глянути до статистики і прислати якісь цікаві дані – з’являлось світло в кінці тунелю (як то використання модему двома компютерами – в мене всього один комп’ютер), то далі наступний працівник знову твердив, що в них усе правильно і лише доказував правоту ВОЛІ. Тобто кожен підходив до ситуації з бажанням пошвидше перекинути проблему на плечі іншого – таким чином проблему стало неможливо вирішити, сьомого листа я писати не став. Потрібно, щоб окремим випадком займався окремий працівник. Через цей факт оцінка для Волі – “незадовільно“!

4) Інтернет. Наперед вибачаюсь за тавтологію, але аж смішно: інтернет-провайдер ВОЛЯ навіть не моніторить інтернет!!! (порадьте їм хтось Google Alerts!) Це для мене теж стало дивиною. Не буду приховувати, я чекав їх реакції на пост, який я написав, хоч якоїсь – ні, реакції не було! Тут обійдусь без коментарів – самі все розумієте.

Підсумовуючи все вищесказане зазначу, що якщо інтернет провайдер Воля Бродбенд продовжуватиме в цьому ж дусі, нові клієнти (на яких зосереджена вся стратегія компанії) переведуться і стануть колишніми клієнтами. Щоб такого не сталось, замість того щоб вкладати гроші в рекламу на транспорті/білбордах чи викидати на “вірусне відео” (див. нижче), потрібно інвестувати в розвиток (дослідження, навчання, зарплати) структур, що відповідають за роботу з існуючими абонентами!

Прощавай, ВОЛЯ! Ти була поганим інтернет-провайдером!

І на завершення “вірусне” відео від Волі (подивіться, на що йдуть їх гроші) – Клиника Доктора Волева:

Зареєструватись, щоб читати і коментувати ЖЖ-блоги хотілось вже давно. Також подумалось, якщо комусь читати блог зручніше у френд-стрічці ніж по RSS, то чому б не піти на зустріч і не зробити ще й кроспост. Тому також налаштував кроспост свого блогу (для цього використав WordPress-плагін ljxp).

Добавляємось у френди – add as friend.

Є ще одне нововведення, зроблене з ініціативи sashykn – цей (автономний) блог тепер підтримує OpenID, тому ЖЖ-блогерам буде легше коментувати його. Для цього використав WordPress-плагіни OpenID та XRDS-Simple.

Щодо коментарів в ЖЖ, я як і тут буду слідкувати і відповідати на них.

І ще у мене є запитання щодо коментарів на LiveJournal. Хотілось би, щоб коментарі, що публікуються в ЖЖ, в автоматичному режимі переносились в автономний блог. Я розумію, що потрібна взаємодія обох платформ, та задача актуальна, думаю, не лише для мене, тому можливо вже має рішення. Можливо платний аккаунт ЖЖ має інструменти, які дозволяють зробити таке? Я готовий заплатити за таку послугу. Підкажіть, будь-ласка, є взагалі в природі таке рішення?

Зайшовши в статистику по регіонам України я здивувався, бо Рівного на карті не було взагалі (хоча я знаю на 100%, що як мінімум кілька людей з Рівного заходили на сайт):

Версія про те, що статистика Google Analytics показує лише великі (вибрані) міста зразу була відкинута: для прикладу, в одному лише Криму показуються Сімферополь, Севастополь та Керч; а також показується схоже за назвою на Рівне село Ровноє в Кіровоградській області з населенням всього в 5 тисяч.

Я запитав про це спочатку в Твіттері, а потім, щоб не гадати, написав листа з запитанням в підтримку Analytics. Відповідь прийшла досить оперативно – за кілька годин – і співпала з думкою, яку висловили твіттеряни. Ось текст листа:

Здравствуйте, Роман!

Благодарим Вас за Ваше письмо в службу поддержки Google AdWords.

Мы проверили Ваш аккаунт. Проблема заключается в том, что IP-адреса не совпадают
с местоположением пользователей.

Чтобы определить местонахождение пользователя, система Google использует его
IP-адрес, который назначается поставщиком услуг Интернета. Существует
пользователь, который находится в регионе Ровно, хотя его IP-адрес определяется
по серверу, расположенному в регионе Луцк. Следовательно, этот пользователь
будет зарегистрирован как пользователь из Луцка.

К сожалению мы ничем не можем Вам помочь, так как данная проблема может быть
решена только поставщиком интернет услуг.

Если возникнут вопросы, пожалуйста, обращайтесь.

С уважением, Аристарх

Щоправда, якщо ви помітили, відповідь прийшла від імені Google AdWords – хоча, яка різниця: і це і це – продукти Гугла.

Тепер залишились лише запитання до рівенських інтернет-провайдерів, чому немає IP прикріплених за Рівним!

P.S.: Хотів глянути, що скаже статистика від LiveInternet, але статистики по регіонам України там немає.

P.P.S.: Цікаво, а Аристарх – це справжнє ім’я чи вигаданий персонаж, щось на кшталт Платона Щукіна у Яндексі!?

Які цікаві співпадіння іноді трапляються. Тільки вчора зранку колега запитував мою думку про інтернет-провайдера Воля бродбенд. Знав би я, що відбудеться ввечері – відповів би однозначно:

НЕ КОРИСТУЙТЕСЬ ВОЛЕЮ!

А тепер про все по порядку. Я вже кілька місяців користуюсь інтернет-провайдером Воля бродбенд (Воля-Львів) – тарифом з лімітом у 3 ГБ на місяць. Оскільки я нічого великого не качаю, мені постійно цього вистачало (хоча, один раз перевищував на 700МБ). А тут я приходжу додому - інтернету немає. Зазначу, що інтернет мені потрібен був у той же вечір (це було 27 квітня).

Я дзвоню, мені сповіщають про перевищення трафіку і відповідне призупинення послуги, радять сплатити борг і перейти на інший тариф з лімітом у 8 ГБ (тоді частина боргу піде в підключення нового тарифу і так буде всім краще). Я довго не розбирався (ну, перевищив так перевищив + інтернет треба вже), так і зробив: заплатив (130 грн) о 22:15 з допомогою iBox і передзвонив щоб повідомити Волю про це. Десь о 12 ночі включили інтернет, я попрацював до 1:30 і ліг спати. Зранку на роботу.

Приходжу з роботи (28 квітня) а інтернету немає! Я дзвоню знов, і тут мені сповіщають що я перевищив ліміт і мені потрібно сплатити борг (дежавю?), а конкретно, що я за один день використав трафіку на (УВАГА!) 12 ГБ! Я був на роботі, вдома комп’ютер ніхто не вмикав – це точно, всіх розпитував (далі буде цікавіше!).

А тепер порівнюєм: 3ГБ на місяць і 12ГБ на день!

А представники ВОЛІ мене як у наївного школяра запитують, чи я раптом не користувався торрентами!!!

Пізніше я подивився про попередній борг – 4 ГБ трафіку за 26 квітня. У цей день я також не сідав за комп’ютер!

Сьогодні зранку я пішов у контакт-центр ВОЛІ-Львів на Виговського 29а. І тут відкрилась ще одна цікава деталь. 28 квітня я користуавався комп’ютером (та інтернетом) приблизно з 00:00 до 1:30, і далі цілий день комп’ютер був вимкнений. У них же в статистиці трафік почав йти з 2:00 і далі, поки не набралось 12 ГБ і вони не вимкнули інтернет! При моєму запитанні, чи міг хтось третій підключитись, вони категорично заявили що ні. Ну що ж, тоді сумнівів немає, все накрутила сама ВОЛЯ ІНТЕРНЕТ!

На моє велике і щире прохання порадити щось мені, дівчата з центру дали мені дві поради. Написати заяву на отримання деталізованого трафіку, але це буде коштувати 50 грн (хочуть заробити на мені ще!) – ну от навіщо мені знати, куди хтось ходив замість мене? І друга порада – написати заяву про мою незгоду з нарахованим трафіком і проханням розглянути це питання. Це я зробив, але дівчата сказали що заява може розглядатись до тижня часу, і швидше всього все-рівно нічого не дасть!

Я вже чув від когось, що Воля любить обманювати (чесно, ледь стримуюсь щоб не матюкатись) своїх користувачів. А тут я відчув все на собі.

Врезультаті 2 вечори спорчено, 3 дзвінки для вияснення, похід в контакт центр, залишаюсь без інтернету, 130 грн несправедливо заплачено вже, 116 гривень нового “боргу”, купа нервів і купа втраченого часу через них – все це ВОЛЯ.

А тепер для потенційних клієнтів ВОЛІ, які ще думають чи підключатись до цього інтернет-провайдера (дивно, якщо хтось дочитавши до цього місця ще думає) і шукає відгук про ВОЛЮ:

УВАГА! НЕ КОРИСТУЙТЕСЬ ПРОВАЙДЕРОМ ВОЛЯ, ЯКЩО ВАМ ДОРОГІ ВАШІ ГРОШІ, ЧАС І НЕРВИ

Колеги, потрібна ваша допомога. Порадьте, що можна зробити?

Буду вдячний за ретвіт або посилання сюди: хай пошуковики проіндексують пошвидше і люди знають своїх героїв!

Cподобався виступ Олексія Созінова, власника ufl.ua – сервісу, що займається замовленням через інтернет та доставкою квітів по всій Україні (та й по світу також). Особливо цікаво було послухати різні факти та цифри про сам сервіс, його нішу та партнерські програми.

Середньостатистичний чоловік купує квіти 3 рази на рік (день Валентина, 8 березня, день народження) – розповів Олексій. Оскільки квіти – товар, що швидко портиться, націнка становить 100% (доставка букета всередньому коштує 350 грн). І тому у партнерській програмі ufl.ua партнерам начисляються дуже високі відсотки за замовлення приведених клієнтів – 20%! Оборот ufl.ua за 2009 рік склав 3,3 млн. гривень! Поділився Олексій і досвідом щодо технічної сторони партнерки – програмну реалізацію партнерської програми (соррі за тавтологію) краще купувати готову ніж розробляти власну – вона коштує близько $300 (це менше місячної зарплати програміста, натомість на розробку і тестування може піти не один місяць). Приклад готового рішення, яке було озвучено – postaffiliatepro.ru. Як приклад найуспішнішої української партнерки називався ProstoPrint – друк на футболках. Ще одна гарна порада, що була озвучена у виступі – рішення для клієнтів з офлайну. Проблема: як взнати що клієнт прийшов від партнера, якщо на сайт він прийшов не з сайту партнера по спеціальному лінку, а, для прикладу, після розмови по телефону з партнером. Рішення: клієнту дається спеціальний промокод (унікальний для даного партнера), при вводі якого на сайті партнерки клієнт отримає знижку. Клієнт задоволений знижкою, партнер отримує свої відсотки сервіс з партнеркою отримує прибуток від нового клієнта – і всі щасливі.

Також хочу відмітити презентацію стартапу moiex.ru на Lviv Startup Club Session 8.0. Зверніть увагу, хочу відмітити не сам стартап (хоча він також заслуговує на увагу – обов’язково зайдіть на сайт, перегляньте), а його презентацію. Презентував стартап Макс Мендор, і те, як він це робив заслуговує на похвалу. Це мабуть найцікавіша презентація стартапу в рамках LSCS, свідком яких мені доводилось бути (див. недоліки тут), і у всіх, хто хоче презентувати свої ідеї варто повчитись в цьому у Макса.

Ось такими були мої враження від Lviv Startup Club Session 8.0

P.S.: Доречі, на великому екрані виводилась твіттер-трансляція по хеш-тегу #lviv_startup А ще всім учасникам конференції подарували симпатичні футболочки з логотипом Internet Explorer 8.0

А поки хотілось би все-таки сказати кілька слів про те, як воно взагалі займатись 365 Days. Одна моя подружка, переглянувши альбом скала “Ого! Таке враження що ти багато де був”. Хоча я і не так багато де був, я розумію що був і робив я набагато більше, ніж є на фотках. Адже в “365 days” – це лише 1 фото за день. Але навіть незважаючи на це, одне із запланованого здійснюється – після прожитого щось залишається, – при бажанні можна глянути на фото і пригадати, що робив у той чи інший день.

Тепер про те, що стосується самого процесу. Бувають дні, переважно це вихідні, коли подій багато і вибрати одну фотографію (читай мить) з багатьох, дуже важко. Зовсім інша справа з буднями. Тут навпаки потрібно вирішити проблему з тим, що б таке сфотографувати. Якби я працював для прикладу моряком, стюардесою чи журналістом, таких проблем не виникало би – кожен день нове місце, нові люди, нові враження. Та при роботі веб-програмістом нового під час роботи небагато, тому приходиться щось шукати чи придумувати. Поки, здається, і в цьому плані все виходить.

Ну а тепер трошки моїх фоток з проекту 365 днів:

Поломаний фотоапарат і рука племінника Саші

Карпати-Шахтар

П’ю чай в гостях

П’ятниця. Дивлюсь телевізор

Друг став татом

ATB приїде до Львова

Дякую за увагу. Решта фото тут.

Дуже цікаво було побачити вживу людей, яких знаєш по Twitter-у та блогосфері. Звичайно, вдалось поспілкуватись лише з маленькою частиною твіттерян, але це не біда, адже цей #LvivTwEvent далеко не останній.

Проходило це дійство у затишному ресторані “Cafe Cafe” в центрі Львова. Саме тут усе почалось о 12й годині. Після реєстрації та вступних слів організаторів, почалась екскурсія Львовом.

Про це потрібно сказати окремо. Скільки років я живу у Львові, та на екскурсії по рідному місту був вперше. І мабуть так воно і є, що туристи, що приїжджають у якесь місто (не обовязково до Львова) за один день взнають таке, чого жителі міста не знають і бувають там, де міщани не бувають. Тому дуже цікаво і пізнавально було прогулятись по Львову в ролі туриста.

Далі був квест: твіттеряни поділились на 5 команд та бігали центром Львова, розгадуючи назви вулиць та шукаючи птахів на будинках. Якби не було дощу, все було би взагалі чудово, та в суботу була типова львівська погода – прохолодна, з безперервним дощем. Змоклі, змучені, зате веселі учасники квесту повертались до Cafe Cafe. Наша команда (@meako, @blogoreader, @blondboyua, @alnozima та я – @golubovsky) зайняла друге місце.

Після нагородження відбулись “140 хвилин слави” – в рамках коротенького виступу твіттеряни представляли себе та свої проекти. Мабуть жодну людину не залишив байдужим виступ від @blogoshop та @alnozima з танцем про браузери.

Пізніше організатори підвели підсумки конкурсу твіршів та малюнків від Молескін, і після цього почалась концертна програма. Живі виступи трьох цікавих гуртів заставили твіттерян піднятись з крісел, і незважаючи на втому після квесту танцювати і танцювати аж до ночі. Твіттеряни довели, що вони народ запальний і веселий!

Підсумовуючи скажу, що #LvivTwEvent 4 – це було щось! І якщо за останні роки ходить багато розмов про те, що інтернет та соц.мережі негативно впливають на людей, заважаючи їх спілкуванню, то до Твіттера і зокрема #LvivTwEvent це не відноситься – вони цьому лише сприяють!

Дякую за чудову організацію свята @Taras @mrpetruccio @s_tamada ну і всім спонсорам. Буду чекати на наступну зустріч твіттерян у Львові. А поки, зустрічаємся в Твіттері.

P.S.:

Офіційний сайт зустрічі – lviv.twevent.org.ua

Фотографії з #LvivTwEvent 4:

• by @PWR
• by @landike
• by @VivaNatalya
• by @dyak
• by @blogoreader
• by @pulsio

Інші відгуки про #LvivTwEvent 4:

• by @meako
• by @werter
• by @wedmid
• by @spyfinch
• by @blogoreader