Довго проект, який я зараз вам презентуватиму, крутився у мене в голові; довго я працював над його концепцією, вигадував деталі і креативив; довго планував; і згодом вирішив – пора починати роботу над ним. Вже більше місяця проект функціонує онлайн і постійно наповнюється та розвивається, і прийшов час показати його народу. Зустрічайте:

uareview.com

Уаревю – це сайт веселих новин, пародія на ЗМІ, точніше на сучасне онлайн-видання, з відповідними типами інформації (а це не лише новини), а ще точніше – на “жовте” видання. Основна мета проекту – розважати. При цьому, інколи під соусом сатири піднімаються і не зовсім розважальні питання. Словом, що розповідати – дивіться самі: http://uareview.com/

Дивіться, читайте, оцінюйте і, звичайно, мені буде цікаво почути ваші думки з приводу “Уаревю”. Якщо маєте ідеї щодо проекту в цілому або ідеї новин – пишіть. Не соромтесь – висловлюйтесь просто тут в коментарях.

Оголошення. Проекту потрібні автори. Вмієте жартувати і хочете показати свій талант світу – ласкаво просимо до проекту! Пишіть сюди – uareviewcom@ukr.net (або просто тут у коментарях).

P.S.: За піар у будь-якому вигляді буду вдячний.

Роман Голубовський, відтепер ще й жовтий редактор

Як можна популяризувати українську мову? Можна назвати себе свідомим українцем (ненавиджу це словосполучення), ходити раз в рік до пам’ятника Шевченка з квітами, або час від часу вступати в сутички з пенсіонерами, які вважають себе комуністами і вірять, що Симоненко – це Ленін у наступному житті. Пенсіонерів-комуністів з часом не стане, а про свідомих українців неприємні спогади залишаться. Як і про мову, якою вони розмовляють, і якою змушують розмовляти інших. А можна українську популяризувати інакше.

Можна зробити так, щоб розмовляти українською було модно. Писати пісні, які хотілось би підспівувати. Видавати книги, які хотілось би читати. Робити шоу, які дивитись хотілось би. І (ЦЕ ВАЖЛИВО!) ставку потрібно робити в першу чергу на зміст, а не на форму (я вже писав про це). Тобто зробити в першу чергу якісний продукт, а вже потім – українською мовою. Для цього потрібно відкинути “шароварщину”, і взяти на озброєння оригінальність і нестандартні рішення. Згадаємо веселі пісні Гадюкіних; згадаємо гру слів у Юрія Іздрика; згадаємо оригінальну мову перекладу Сергія Саржевського (перекладач Франциско Гомеса в шоу “Танцюють всі”).

Таке саме можна сказати і про Інтернет. Можна до всіх новин на “Кореспонденті” залишати злісні коментарі “щирою” українською, чим лише збільшувати ненависть російськомовних (і не лише українців) або не настільки “свідомих” українців. А можна зробити щось оригінальне, що сподобається всім і розлетиться по всьому Уанету. Як, наприклад, ось це:

Картинку, яку вчора виклав у своєму твіттері Федір Гонца, за один день перепостили всі кому не лінь: від найпопулярнішого українського (я не кажу україномовного!) блогера Ігоря Бігдана та ресурсу яплакал.ру, до офіційної фейсбук-сторінки програми “Час тайм”, та одного з моїх друзів ВКонтакте (на “аватарці”).

Оригінально? – Оригінально! Українська мова популяризована? – Популяризована!

Або згадаємо креатив Сергія Пішковція “Карти України очима її жителів“, що теж став супер-популярним і цитованим, або масу інших цікавих речей, написаних/створених блогерами, твіттерянами та social-media-активістами українською мовою. Вони нічого не заставляють робити – просто показують, що українське теж буває цікавим! А це – правильна тактика.

P.S.: Тепер залишається тримати кулаки за автора картинки, щоб про неї раптом не дізнався Чак, адже Чак Норіс бачить все!

P.P.S.: Не забуваємо голосувати за цей блог на конкурсі BUBA тут – http://watcher.com.ua/buba/bloh-romana-holubovskoho/

Роман Голубовський

В Твіттері є поле “Bio” (все правильно – від слова “biography”). В ньому можна написати щось про себе. Дехто пише, чим він займається, дехто про те, що любить. А є просто дотепні “біо”. До вашої уваги невеличка підбірка саме таких.

Інтернет-експерт Антон Меркуров:

Російський журналіст і блогер Олег Кашин (хто не знає, чому “беспалый”):

Офіційний твіттер соціальної мережі ВКонтакте:

Російський блогер і журналіст Максим Кононенко:

Алексей Шевелев:

“Камедіклабівець” Павел Воля:

Співачка Саті Казанова:

Твіттер програми “Прожекторперисхилтон”:

Інтернет-підприємець та депутат “Госдумы” Константин Рыков:

Читайте самі:

І на завершення два українських твіттерянина:

Знаєте ще якісь дотепні “біо” – кидайте в коменти!

Роман Голубовський. Слідкуйте за мною в твіттері – @golubovsky

Вирішив я вчора трохи урізноманітнити тві-будні, і задав цікаве запитання в Твіттері. Фішка в тому, що запитання на доволі інтимну тему я склав за класичною схемою “Тві, порадьте хороший … Pls RT“. Так зазвичай питають, яким твіттер-клієнтом користуватись, який заклад відвідати або який смартфон придбати. Я ж попросив порадити мені потенційну дружину: “Тві, порадьте хорошу дівчину у Львові з приємною зовнішністю, цікаву в спілкуванні і щоб смачно готувала; хочу женитись. Pls RT“.

Відгукнулось багато твіттерян – хтось зрозумів гумор, хтось дійсно вирішив допомогти. Результат експерименту доволі показовий. Понад 50 реакцій (retweets, replies, mentions), і при цьому всього З відповіді від дівчат, дві з яких “я не підходжу”, та 1 порада.

Весело, що з цього всього зробили прямо Твіттер-версію шоу “Холостяк”, назвавши це то “кастингом“, то акцією “вакантне місце дружини @golubovsky”. А ще розсмішила історія з @Neroua: “О майн готт, ретвітив @golubovsky, а всі думають, що це я шукаю дівчину у Львові ”

Ось так я шукав жінку в Твіттері. З допомогою Твіттера можна вибрати хороший ресторан, фотоапарат чи інтернет-сервіс, дівчину ж краще шукати у інший спосіб.

Роман Голубовський, Follow me on Twitter – twitter.com/golubovsky

Я зареєструвався ВКонтакте 2008 року. Судячи з номеру id мого аккаунту, я входжу до 5 перших мільйонів користувачів соцмережі номер один в СНД. І що би хто не казав, ВКонтакте – це хороший засіб комунікації, на рівні з телефоном чи поштою. Я ніколи масово не розсилав запрошення до груп чи зустрічей. Навіть коли просили, я ввічливо відмовляв: “не хочу зловживати довірою”. Та як виявилось, отримати бан від системи за спам зовсім не важко. Для цього потрібно всього-то 10 хвилин часу!

Рецепт простий: відсилаєте однотипні повідомлення 18 незнайомим користувачам протягом 10 хвилин, і готово – ви спамер! Якщо нудно розсилати такі самі повідомлення, можете вказувати імена користувачів у привітаннях, як робив я – системі це не принципово. Можливо ви скажете, що впораєтесь швидше ніж за 10 хвилин. А от і ні, бо вам доведеться ввести багато капч як на латиниці так і на кирилиці (рекорд – чотири капчі щоб відправити одне повідомлення). Якщо ви все зробите правильно, то ваша сторінка буде заблокована, а на екрані з’явиться надпис:

Ваша страница была взломана и с нее рассылался спам. Чтобы это прекратилось, Вам необходимо сменить пароль от страницы.

От і все – не потрібно тепер створювати якусь сумнівну групу і запрошувати до неї 1000 людей. Не потрібно розсилати повідомлення з посиланнями на сумнівні сайти. Не потрібно кільком сотням друзів на сторінку постити одну й ту саму рекламу. Достатньо всього 18 повідомлень. І все, вітаю – ти спамер! І тепер тобі доведеться пройти процедуру відновлення сторінки – разом з введенням маси даних та фотографуванням себе на фоні монітору з сайтом ВК на ньому.

Вконтакте піклується про нашу безпеку. Жодної параної!

Та саме цікаве те, що інтеграція віртуальної реальності в людські ряди лише посилюється – як кількісно, так і якісно: збільшується відсоток людей, що користуються інтернетом, збільшується час проведений в мережі, збільшується захоплення людей інтернетом. За цим захопленням ледь встигають технології – людське бажання до споживання інтернету всюди цілком природно призвело до появи різноманітних гаджетів та мобільного інтернету. І якщо поки трохи дивно (я б навіть сказав “дико”) звучать слова Юлії Тимошенко такі як “У мене хотіли вилучити НАВІТЬ IPad!“, то надалі інтернетизація (і витікаюча з неї гаджетизація) лише збільшуватиметься. А тому стає цікаво, що ж воно нам принесе. Цікаво навіть не стільки технологічні нововведення, скільки психологічні та моральні зміни в людях, спричинені інтернетом.

Вже зараз можна спостерігати цікаві випадки впливу інтернету на нас. Наприклад, у своєму блозі Тарас Нек пише: “Їхали сьогодні з @mrpetruccio, як кажуть “собаками” до дому))“. І здавалось би нічого дивному в приведеному тексті нема, якби не одне але: @mrpetruccio, він же Петро Нек – це рідний брат Тараса. А давайте цю ситуацію трішки роздуємо, щоб ви зрозуміли, до чого я хилю.

Буває, у 70-річного дідуся на руці спід рукава виглядає татуювання, – синьо-зеленими літерами написано “ВАСЯ” (на власні очі таке бачив). Досить недолуго, чи не так? А тепер давайте уявимо, як через 30-40 років молода блогерша розповідатиме в блозі про свої літні канікули, які вона провела у своєї бабці з ніком HotChick21 або RedBloodRain (з відповідним лінком на ЖЖ своєї доброї старенької бабусі). Та що там казати, за реальними прикладами далеко ходити непотрібно – глянути хоча б на нік впливового блогера dolboeb.

Але ще цікавіша тема – це різного роду компрометуючі матеріали. “Інтернет робить всіх публічними” – сказав хтось дуже правильну фразу. Були ви на вечірці, розважались, дуріли, а в цей час хтось вас зазнимкував і виклав фото в інтернет (громадська журналістика?). А тепер давайте уявимо що буде, коли сучасні молоді люди стануть старшими і захочуть до влади (таке іноді трапляється). Нагадаю, що в інтернеті вже навіть зараз, за ті кілька років масового сидіння людей в соцмережах, про кожного можна знайти якісь не надто гарні фотографії. Навіть якщо сама людина не “сидить в інтернеті”. А що буде за 30-40 років!?

І от, новоспечений політик йде на вибори, а в інтернеті відшукуються відео, на якому він, ще юний, несамовито кричить “ТАГІЛ!“. І що буде? Та нічого не буде, бо є фотографія іншого кандидата, на якій він лежить у дивній позі лицем вниз прямо на землі у якомусь дивному місці (Face Down). Про ще одного збереглись скріншоти його коментарів в ЖЖ, такі як “Первыйнах“. А в ранніх твітах наступного кандидата – фраза: “@tarassemeniuk: Мене @bublyk додала в fb. Побачив її фото і зізнаюсь чесно, що я би вдув її діряву пічінюшку“. А ще збереглась фотографія єдиного кандидата жіночої статі, на якій вона стоїть у сексуальній позі майже без одягу, з “губками бантиком” на фоні ковра і з котиком в руках…

І що з цього вийде? А нічого страшного! – думається мені. Просто поступово до людей прийде розуміння того, що всі ми спочатку були немовлятами і какали під себе, потім прогулювали уроки і брехали батькам, далі гучно проживали молоді роки і робили всякі дурниці, а тепер стали старшими, розумнішими, можемо і на суспільство попрацювати. Зрештою, згаданий вище Антон Носік (dolboeb), є одним з найвпливовіших людей в Рунеті, і його на зустріч запрошує сам президент Росії, – незважаючи на дивний нік. Так і люди, думаю, пристосуються до реалій. А ще зрозуміють, що інтернет це та ж реальність і не будуть викладати абсолютно всього сфотографованого онлайн.

P.S.: Петро, деякі фото з Ужгороду – перебор!

Роман Голубовський

В цікавий час живемо, колеги. Можна на живому прикладі побачити те, на чому побудовано стільки голлівудських кіносценаріїв. Я про таке поняття, як компромат. Цікавішим від самого компромату може бути лише спостерігати те, як наслідки дії від нього (шкода репутації та негативний осад) намагаються мінімізувати, а то і зовсім нейтралізувати.

Так, буквально восени 2010 року ми стали свідками того, як діє компромат. Хтось виклав в інтернеті відео, у якому народний депутат України Олег Ляшко зізнається у сексуальних стосунках з чоловіком. Це викликало неабиякий скандал і розголос, а саме прізвище Ляшко після цього почало асоціюватись з нетрадиційною орієнтацією, “Борею” та цитатами, показаними у відео.

Ані про моральну частину інциденту (засуджувати чи виправдовувати Ляшка), ані про політичну (кому було вигідно оприлюднити відео), я не говоритиму. Натомість, скажу кілька слів про те, що мені ближче і про те, чого я не міг не помітити. А саме – про реабілітацію репутації (в тому числі онлайн).

Пам’ятаю, коли я вперше почув про згаданий інцидент, я відразу поліз до інтернету і ввів у пошуку Google запит “ляшко“. Документально підтвердити зараз не можу, та, наскільки я пам’ятаю, на перших місцях були статті про цей скандал, зокрема на “Українській правді”, та посилання на відеозаписи, які можна було переглянути на кількох ресурсах, в тому числі і на YouTube, де скандальне відео, як каже УП, вперше і з’явилось.

Минув час, і обличчя Ляшка ми знову бачимо. Щоправда, тепер не на відео в інтернеті, а на білбордах, на яких народний депутат звертається до “українок та україночок” (див. малюнок вище). Також Перший Національний крутить відео-привітання Ляшка до жінок з нагоди міжнародного жіночого дня (див. відео нижче). Аж дивно, але вітає жінок з їх святом не Президент і не Прем’єр-міністр, а рядовий народний депутат! І ще одна дивина: зазвичай зі святами вітають політики перед виборами, коли потрібно підняти рейтинг. Хоча, чому тут дивуватись – якщо “рейтинг” зіпсований (недавнім скандалом), його потрібно не підняти вище інших, а хоча б зрівняти з іншими.

Також цікаво прослідкувати зміни в інтернеті стосовно скандалу з Ляшком. Є таке поняття як SERM (Search Engine Reputation Management – див. у відгуку з iCamp) – це витіснення в результатах пошуку негативних відгуків. Можна констатувати, що спеціалісти по SERM проробили непогану роботу у даному питанні.

Тепер при пошуку за словом “ляшко” Google видає на першому місці офіційний сайт Ляшка - www.lyashko.com.ua. Новини про секс-скандал, в свою чергу, опустились нижче по списку і розбавились іншими новинами про екс-БЮТівця. Щось я не пригадую, щоб раніше у Ляшка був сайт. Бо його і не було – домен lyashko.com.ua зареєстрований нещодавно, 2 січня 2011 року – http://whois.domaintools.com/lyashko.com.ua Варто відзначити, що власний сайт – дуже логічний хід для згаданих вище завдань.

Щодо пошуку Google по відео, тут спостерігається схожа картина – скандальне відео вже не на першому місці. Цікаво також інше – відео є на інших ресурсах, та взагалі видалене з YouTube: “його вміст порушує Загальні положення та умови YouTube“. А першоджерелом було саме відео на YouTube – пам’ятаєте?

От вам цікавий приклад спроби реабілітації репутації. Цікаво буде подивитись, що з цього вийде, і що ми зможемо знайдемо про Ляшка через пів-року/рік: чи не зникнуть останні відео з ним – вже згадане вище відео, друге і третє. А поки Олег Ляшко вітає жінок з 8 березня.

Зі святом вас, дорогі жінки! (це вже від мене)

Фото взято на pik.cn.ua

Люблю дивитись фільми, які провокують тебе на роздуми, – я такі називаю “фільми, котрі заставляють задумуватись”. Те ж стосується конференцій: якщо теми, ідеї та тези, що піднімались на зустрічі, відразу не вилетіли з голови, а залишились і навіть проростають – тоді все вдалось. Lviv Social Media Camp, що відбувся в цю суботу – одназначно вдався!

Що потрібно для хорошої конференції? – Авторитетні спікери, цікаві теми доповідей, активні учасники та організатори, які би все це зібрали в одному місці та були непомітними. На SMCamp всі ці пункти навіть перевиконані.

Організаторів заходу (зокрема Ростислава Чайку) – хвалимо: все пройшло на високому рівні.

Спікери і їх доповіді – дуже сподобались, деякі (про це далі) навіть більше ніж дуже.

А ще, чим сподобався SMCamp Lviv, – масою знайомих з онлайну облич: як хтось говорив, “кругом одні аватари ходять!” Багатьох знав, з багатьма познайомився, декого зазнимкував (див. фото).

Був на доповідях Марії Жартовської, Петра Нека, Ярослава Федорака, Івана Сіяка, Олени Білозерської, Олега Тягнибока та Лесі Оробець. На трьох останніх зупинюсь трохи детальніше.

Олена Білозерська, популярний український блогер та журналіст, розповіла про те, як відстоювати власну політичну позицію (навіть опозиційну) з допомогою блогу та дала практичні поради про те, як діяти блогеру в умовах тиску влади (а ми пам’ятаємо, що у Білозерської такий досвід є). Зокрема, забігаючи наперед, можна сказати, що Олена Білозерська та Леся Оробець у своїх доповідях підняли одну і ту ж тему, тільки Оробець з нахилом в сторону ідеології, а Білозерська – в практичну сторону.

“Запам’ятайте, після зміни влади країна не живе у правовому полі!” – розповіла Білозерська, доповнивши це тим, що у влади є багато “законних” способів заставити людину мовчати: постанова суду – обшук – вилучення апаратури. Найкраща протидія таким діям, за словами Білозерської, – це розголос. У відповідь на репресії – кричати про них! Upd.: Повний текст доповіді та відео – bilozerska.livejournal.com/395080.html

Олег Тягнибок розповів про те, як відкрив для себе інтернет та соцмережі. Веселий сміх викликала фраза Тягнибока (відомого своїм “специфічним” ставленням до всього російського) про те, що в якийсь момент він зрозумів, що “потрібно користуватись тими Одноклассніками, навіть незважаючи на те, що вони – .РУ!” А взагалі, політик досить активно користується Фейсбуком, і навіть, за його словами, були випадки, коли партійна рада проводилась за допомогою вищезгаданої соцмережі. Конспект доповіді можна почитати у блозі Олени Білозерської – bilozerska.livejournal.com/393356.html

Леся Оробець просто полонила своєю харизмою і справила неабияке враження. Її вміння говорити та керувати увагою слухачів вразили, її навикам роботи з публікою варто повчитись: зокрема, вміння встановлювати контакт не зі всіма, а з кожним окремим слухачем.

Перший український тві-депутат підняла (хоча, як я вже казав, продовжила) тему, що стає все актуальнішою для нас – роль соціальних медіа в умовах авторитарної держави. Леся Оробець розповідала про Навального та Ассанджа: “Переслідування Ассанджа показали, що не все так весело і в прогресивному суспільстві, де президент твітить“. Також мова йшла про можливість влади маніпулювати свідомістю громадян та способами впливу на людей (блогерів зокрема). Як приклад перетягування блогера на бік влади (темна сторона сили?), Оробець привела “придворного блогера Путіна” – Ілью Варламова (zyalt), який ходить на всі його офіційні заходи. А ще народний депутат часто жартувала, деколи навіть чорно, наприклад: “Якби в часи Сталіна були Однокласники.ру, то страчені були б не лише його друзі, але і друзі друзів“. Upd.: Олена Білозерська у себе в блозі виклала конспект її виступу – bilozerska.livejournal.com/394926.html.

З того, що ще не згадав: на Lviv Social Media Camp був встановлений новий рекорд масовості Face Down Game – http://picasaweb.google.com/2ribel/Uasmcamp2011#5575485454188095378. А після закінчення конференції відбулась неформальна зустріч твіттерян – #twirantka.

На завершення кілька фотографій з Lviv Social Media Camp.

Отар Довженко

Iva Repnitska, Марія Жартовська

Леся Оробець

Олег Тягнибок

Петро Нек

Іван Паламарчук

Ярослав Федорак

Українські блогери завжди вирізнялись серйозністю.
Богдан Вітер, Андрій Вовк, Ростислав Кривий, Тарас Демчук

Ігор Стефурак, Тарас Демчук

Тарас Амброз

Іван Сіяк

Віра Власенко, Сергій Пішковцій

Олена Білозерська за роботою: приклад працьовитості для всіх блогерів.

Текст та всі фото (крім останнього) – Роман Голубовський

Привіт!

Надсилаю це тобі не у якості спаму. Просто якщо й справді можна допомогти дитині вижити лише переславши листа – це дійсно варта справа. Я прошу вас прочитати, хоча б половину цього листа і відправити його, по можливості всім своїм знайомим. Після перших трьох речень Ви зрозумієте, про що йдеться. Читайте уважно!

Привіт, я 23-літній батько. Я і моя дружина чудово жили разом. Бог благословив нас також дитиною. Нашу 10-місячну дочку звати Ванда. Нещодавно лікар виявив пухлину головного мозку в її крихітному тілі.

Існує тільки один спосіб врятувати її … операція. На жаль, у нас немає достатньо грошей для цього. “Epuls” і “Onet”погодився допомогти нам. Єдиний спосіб зробити це полягає в тому, що я посилаю цей лист до вас, і ви посилаєте його до інших людей. “Onet” перевіряє, скільки людей отримали лист. Будь-яка особа, яка відкриває лист і відправляє його до щонайменше трьох людей, дає нам 32 центи. Будь ласка, допоможіть нам! Якщо ви відправите це повідомлення до 11 осіб, у вашому профілі буде гарний значок.

Те, що люди в силу своєї доброти готові допомагати іншим, це звичайно добре! Але цікаво тут інше: люди пересилають повідомлення одне одному перш ніж задуматись: ким написаний лист? чи правду в ньому сказано?

А правда ось:

1. За пересилання тексту (якщо він не рекламний) ніхто жодних грошей не може заплатити в принципі!
2. Вконтакте не дає інструментів, які б дозволили порахувати статистику відсилання повідомлення
3. Epuls.pl – польська соцмережа; Onet.pl – польський портал і поштовий сервіс
4. Цей лист почали розсилати у Польщі в вищезгаданій соцмережі та вищезгаданому поштовому сервісі, а потім хтось його переклав на українську і запустив вже у наші соціальні мережі. Ось текст оригіналу:

Błagam, przeczytaj chociaż polowe i prześlij wszystkim na swojej liście, to nie jest łańcuszek, po pierwszych 3 zdaniach będziesz wiedzieć o co chodzi: Przeczytaj uważnie! Jeśli usuniesz ten list… będzie to oznaczać, ze naprawdę nie masz serca. Cześć, jestem 23 letnim ojcem. Ja i moja zona mieliśmy razem cudowne życie. Bóg pobłogosławił nas także dzieckiem. Nasza dziesięciomiesięczna córka ma na imię Wandzia. Niedawno lekarz wykrył raka mózgu w jej malutkim ciele. Jest tylko jedna droga, aby ja ocalic … operacja. To przykre, ale nie mamy dość pieniędzy na operacje. „Epuls” i „Onet” zgodziły się nam pomóc. Jedyny sposób w jaki mogą to uczynić polega na tym, ze ja wysyłam ten list do Ciebie, a Ty wysyłasz go dalej, do innych ludzi. „Onet” sprawdza ile osób dostało list. Każda osoba, która otworzy i prześle list dalej , do co najmniej trzech osób, podaruje nam 32 centy. Proszę, pomóż nam ! jeśli wyślesz te wiadomość do 11 osób, na Twoim profilu pojawi się fajny znaczek

Залишилось одне запитання – хто це міг перекласти та запустити у ВК? Невже така ж добра і така ж наївна людина?

P.S.: Нагадую, що я проводжу конкурс: на кону два квитки в кіно.

Бізнес – це діяльність, спрямована на отримання прибутку. І якщо основна маса блогів ведеться для задоволення блогерів, то топ-блоги в Рунеті є бізнесом для тих, хто їх веде.

У цій статті я зроблю невеликий аналіз причин популярності та джерел прибутку перших семи блогів за версією рейтингу блогів Яндекса*: tema, drugoi, Lifehacker.ru, ibigdan, etoday.ru, bigpicture.ru та teh_nomad.

[* примітка. В статті (як і на малюнку) позиції рейтингу блогів Яндекса станом на середину листопада 2010 - саме тоді я починав писати статтю (так, затягнув). Єдина зміна в сімці лідерів на тепер - Тьому на 7 місці замінив інший блогер, - думаю, методом накрутки показників. Це я про те, що дані ніскільки не застарілі (виправдовуючись говорив він). Почнемо!]

7. tema.livejournal.com

Популярність. Артемій Лебедев – мабуть, найвідоміший блогер (незважаючи на сьоме місце від Яндекса) і точно найдорожчий дизайнер Рунету (”Долго. Дорого. О*уенно” – так звучить слоган студії його імені). Це харизматична та креативна особистість з своєрідною поведінкою в онлайні. Тьома-блогер – це матюки, скандали, подорожі, дизайн і своєрідна, притаманна лише Лебедеву манера ведення блогу (пост зі словами “Я чихнул” або “Я высморкался” збирають кілька сотень коментарів). Лебедева можна любити, можна не любити, та не помічати його не можна.

LiveJournal говорить, що блог створено 4 вересня 2001 року. Більше 100.000 унікальних відвідувачів на добу (туц) робить Тьомину “Уютную жежешечку” не простим щоденником, а масовим медіа – ЗМІ (Втім, це зауваження стосується і всіх решти блогів, представлених тут).

Заробіток. Реклама в ЖЖ Тьоми коштує $5000 (туц) Зо один місяць (дата перевірки: 12 жовтня – 11 листопада 2010 року) записи з поміткою “Реклама в уютной жэжэшечке” (а Лебедев постійно наголошує, що реклама повинна явно вказуватись) з’являлись 6 разів. Взявши озвучену ціну в $5.000 і зробивши прості арифметичні дії (звичайно ж з калькулятором – а як інакше!), отримуємо наступне: Артемій Лебедєв на своєму блозі заробляє до $30.000 в місяць!!!

6. drugoi.livejournal.com

Популярність. Рустем Адагамов – найпопулярніший блогер ЖЖ за кількістю людей, що його зафрендили (”в друзях” у 60.709 на 5.02.2011). Денна аудиторія блогу – до пів мільйона чоловік (дані Вести.ру – див. відеосюжет нижче) – ще одне повноцінне ЗМІ. Блог створено 2 березня 2002 року. Сам Адагамов називає себе не блогером а фотожурналістом або фоторедактором. Пости у його щоденнику з’являються щодня і висвітлюють найвагоміші події дня – переважно це яскрава фотографія та підпис до неї (коментар до події) – в цьому і є фішка блогу: читаючи його ви завжди в курсі останніх важливих подій або просто чогось цікавого. Дехто називає Другого “копіпастером”, оскільки він у більшості викладає не свої фотографії, однак сам він це називає редакторською роботою – відбір найцікавішого і найактуальнішого.

Заробіток. На чому заробляє Адагамов. Донедавна про це не говорилось ніде (були лише різні здогадки), тепер відомо, що він за певну плату може спробувати певний продукт чи послугу і описати (лише правдиві за його словами) враження у своєму блозі. Суми не розголошуються, але можна припустити що рахунок йде на тисячі (адже і сама організація прес-турів коштує недешево: наприклад, тестування нової моделі Porsche – це політ в США, проживання, виділення людей для проведення тестування тощо).

Додатково:
Інтерв’ю з Рустемом Адагамовим @ Частный корреспондент
Відеосюжет про Рустема Адагамова на Вести.ру

5. lifehacker.ru

Популярність. Лайфхакер.ру – це журнал про те, як бути продуктивнішим і досягати кращих результатів меншими зусиллями, використовуючи для цього новітні технології. Ідея блогу була запозичена на заході, де давно процвітає ресурс з аналогічною тематикою і навіть назвою – lifehacker.com На відміну від двох попередніх, цей блог ведеться не одною людиною, а цілою командою – це проект Буферної бухти (команда, що спеціалізується на створенні популярних тематичних блогів). Редактор Lifehacker.ru - Слава Баранський, до слова, українець і киянин. Ще одна відмінність від попередніх блогів – він є “stand alone”, тобто на окремому хостингу та домені. Відвідуваність “Лайфхакера” –  7.000-9.000 читачів на добу (статистика liveinternet). Домен lifehacker.ru зареєстровано 31 липня 2007 року.

Цікавий момент: оскільки статистика блогу відкрита, ми можемо глянути, скільки трафіку дає безпосередньо рейтинг блогів Яндекса: в середньому за 7 днів – 709 переходів з blogs.yandex.ru на 12.11.2010 (і 383 переходів на 5.02.2011 – зменшення переходів пов’язане заміною на головній сторінці Пошуку по блогах Яндекса списку десяти топ-блогів на “блоги по категоріях”).

Заробіток. Реклама в “Лайфхакері” – це 5 місць під баннера та новинний блок – на загальну суму 92.000 рублів (близько 3 тисяч долларів) на місяць. На момент написання статті деякі рекламні місця пустують, але показується контекстна реклама. Ще один вид прибутку – платні пости (тематичні, звичайно). Тобто, місячний дохід Lifehacker.ru – ймовірно близько кількох тисяч доларів.

4. ibigdan.livejournal.com

Популярність. Ігор Бігдан – найвідоміший блогер родом з України у топі блогів. Здається, саме коли Бігдан став номером один за версією Яндекса, почався такий ажіотаж навколо цього рейтингу. Довгий час до того рейтинг очолювали Адагамов та Тьома. А тут раптом хтось їх переміг, – причому не селебріті, а “простий хлопець” з Кременчука. Доречі, він чи не перший, хто чесно заявив, що блог для нього – професія і основний заробіток. Тематика блогу: майже повністю копіпаст – картинки та приколи, що з’являються з завидною частотою – до 20-30 постів в день. Такий матеріал ідеально підходить для офісного працівника, який відклав папери та вирішив розслабитись на кілька хвилин. Час створення блогу – 30 серпня 2005 року. Відвідувачів в день – більше 50 тисяч.

Заробіток. Бігдан заробляє в основному на рекламних постах. Також продає посилання в сайдбарі блогу. Як зізнається репортерам Вести.ру блогер, він заробляє на своєму блозі близько $ 3.000 в місяць.

Додатково
Відеосюжет про Ігоря Бігдана на Вести.ру

3. etoday.ru

Популярність. Ще один стенд-елон блог в топі, і ще один серйозний бізнес-проект. Etoday (правильно говорити E Today а не Eto Day) – це інтернет-журнал, який розповідає про цікаві та яскраві події, насичений фотографіями знаменитостей та інших цікавинок: такий собі глянцевий онлайн-журнал. Проект створено Артемом Тагіровим та Григорієм Грішиним 2007 року, а команда авторів налічує близько 15 блогерів. Відвідуваність – близько 50 тис. на добу.

Заробіток. Рекламні пости (50 тис. руб.), банерна реклама (650-800 руб. за 1000 показів), спецпроекти (200 тис. – 500 тис. руб.), контекстна реклама. Скільки проект заробляє в сумі – не оголошується.

Всі цифри – з рекламної презентації Etoday

Додатково:
Інтерв’ю з авторами проекту Etoday

2. bigpicture.ru

Популярність. Новости в фотографиях. Цей блог певний час був номером один (після Бігдана і до Техномада). Це ще один стенд-елон і ще один “командний” блог. Його фішку можна прочитати в назві – “великі фотографії“! Саме цим він привернув до себе увагу – щоденними порціями яскравих цікавих та актуальних фотографій. Це наймолодший блог у топі – домен зареєстровано 2 квітня 2009 року! А вже через рік після створення він став блогом номер один за версією рейтингу блогів Яндекса. В день сайт відвідує близько 25 тисяч відвідувачів (дані лічильників на сайті).

Заробіток. bigpicture.ru заробляє на рекламних постах (менше 30% за словами автора), рекламних місцях в тілі статей (”спонсор поста”), продажу посилань (як напряму так і через біржі) та контекстній рекламі. Сумарний заробіток на проекті не оголошується.

1. teh-nomad.livejournal.com

Блог Техномада – це суміш скандалів, деколи актуальних новин, цікавих текстів, інтер’ю з відомими людьми, наївних тестів для домогосподарок-блогерш, та (головне, мабуть) спілкування. А ще – котики. Блог деколи нагадує телебачення з його прямими ефірами – все головне на ньому твореться тут і зараз: зараз обговоримо таку то тему, в 17 год. чекайте свіже інтев’ю з Канделакі, в 19-ть спецрубрика а у 20-ій – щоденний “суперчатик”. Ведеться блог “непостійною командою”. Серед більш-менш постійних авторів – Максим Лобанов (цікавий індивід, він зазвичай і представляє блог публічно) та bombay-duck. Сам Техномад свого імені не називає, і про нього нічого невідомо. Відомо лише, що блог створено 19 лютого 2009 року – що теж відносно недавно! [Цікаво: перше і друге місце займають наймолодші блоги в списку] Відвідуваність блогу – 50 тисяч на день (дані за вересень 2010).

Заробіток. Хоча б щось сказати про заробіток на блозі Техномада немає можливості, оскільки цифри ніде не називаються. Та і про те, що пост рекламний, не вказується ніде. Дуже зрідка бувають посилання в постах – але з такою низькою частотою це дуже не схоже на основний заробіток на блозі з такою відвідуваністю.

Топ блоги Рунету. Резюме

Якщо проаналізувати приведені вище блоги, можна виділити кілька ознак, без яких вони не досягли би такої популярності.

1. Блог як робота. Ставлення до ведення блогу як до діяльності, яка приносить гроші, і, відповідно, цілковита відданість цій діяльності.

2. Велика частота оновлень. Всі блоги оновлюються по кілька разів (а деякі – десятків разів) на день. При такій частоті аудиторія знає: коли не зайдеш на блог – там завжди є щось свіженьке. І, ходить туди.

3. Тематика/фішки. Кожен з командних блогів має визначену тематику, а кожен з особистих – це автор, з притаманним лише йому способом ведення блогу.

Все решта – деталі!

Підготував Роман Голубовський. Далі буде цікавіше – підписуємось на RSS щоб не прогавити!