11
На деяких фотографіях можна побачити динаміку, експресію, емоції і навіть загадковість. А на цій – мужик.
Давайте покреативимо і придумаємо смішний підпис до цього фото! За дотепний підпис – народна любов.
Дурнуватий день – 1 квітня. І ставитись до всього серйозно (як зазвичай роблять такі серйозні люди, як ми з вами) просто неможливо. Тому, будемо жартувати і ми – як в офлайні, так і в онлайні.
Жарти “у тебе шнурівка розв’язалась” чи “у тебе біла спина“, вже не актуальні – всі про них знають (баян). Та на цьому знанні теж можна жартувати. Накидав тут кілька ідей для першоквітневих жартів. Користуйтесь на здоров’я – тільки обережно!
1. Вступаємо в розмову з людиною (випадковий перехожий або знайомий). Після кількох реплік:
Читати далі »
11
Якби в часи Сталіна були Однокласники.ру,
то страчені були б не лише його друзі, але і друзі друзів
Що було би, якби соціальні мережі існували завжди? Як би це виглядало? Можна лише здогадуватись. Навряд би Лев Толстой полюбляв Твіттер з його (всього-то) 140 символами. А скільки людей читало б ЖЖ Ісуса Христа! Можна лише уявити, якими сердечками і поцілунками була б розмальована стіна на сторінці ВКонтакте чи Facebook Казанови.
Коли я задав у твіттері запитання “кого б ви хотіли читати у Твіттері?”, серед відповідей були Ісус Христос, Гітлер, Люк Скайвокер, Степан Бандера і навіть Марічка з Антоном!
З огляду на цікавість теми вирішив трохи покреативити і уявити, як могли б виглядати записи з соцмереж чи блогів відомих персонажів.
18
[Від автора. Моя сестра, яка інколи виступає редактором написаного тут, зауважила, що далеко не завжди зрозуміло - коли я жартую, а коли ні (тонко?). Тому, вирішив пояснити в двох словах, що вас чекає. Часто в інтернеті ми знаходимо статті, у яких написані давно відомі речі, подані так, ніби автор тексту відкрив Америку. Такі статті жодної інформаційної цінності не несуть, лише забирають час. Те, що ви зараз читатимете - спроба пародії на такі статті (теж без практичної цінності, зате - сподіваюсь - з гумором). Вдала чи не вдала спроба - судити вам. Критика вітається]
Я відправив цю статтю в редакцію lifehacker.com. Відповідь прийшла досить швидко: мені порадили більше ніколи не писати (не тільки їм, а взагалі) і про всяк випадок додали, що занесли мою адресу в спам. Тому, публікую статтю тут.
11
Є одна хороша голівудська фраза – “Це моя робота” (It’s my job). Говорять її десь так… Останні хвилини фільму, звичайний американський коп (можливо навіть чорношкірий) щойно врятував землю від інопланетних загарбників. Він вилазить з-під уламків розбитого космічного корабля або якоїсь будівлі, весь в крові, кульгаючи, з перев’язаною ногою, одною рукою тримаючи закривавлену рану в боці, а іншою – красуню-героїню. І от, саме в такий момент (на фоні звучить фінальна пісня) красуня повертається до нашого героя і ніжно шепоче йому:
- Ти такий хоробрий!
на що він, чи то скромно, чи то пафосно, відповідає:
- Ітс май джоб!
І йдуть фінальні титри.
Та далеко не всі працюють американськими копами і рятують планети по четвергах, тому покреативимо на тему: як фразу “It’s my job” можна було б вжити веселіше. Але сьогодні у нас вечір гумору не простого, а чорного – слабкодухих (а саме так Google Translate переклав слово “слабонервных” – прим. ред.) прохання далі не читати.
01
31 жовтня 2010 року Роман Ігорович Голубовський прийшов на виборчу дільницю близько 14 години, і взявши бюлетні у члена виборчої комісії, усамітнився в кабінці для голосування. Вийшовши з неї, він взяв на руки 3-річну дитину – свого племінника, як повідомила нас прес-служба Голубовського, – і давши йому згорнуті бюлетні допоміг опустити їх до прозорої урни для голосування. Далі, почекавши поки проголосують інші члени родини (за словами очевидців – мама, тато та сестра), він покинув приміщення виборчої дільниці.
29
У пошуку відповіді на запитання, як правильно пишеться слово – ранДка чи ранТка (новий формат зустрічі львівських твіттерян – #twirantka), я натрапив на цікаву підбірку слів галицького діалекту – словник львівського балаку.
Мені, як людині, що народилась та живе у Львові, стає дивно, коли хтось з українців не розуміє такі звичні для львів’ян слова – “кобіта” чи “канапка“. А справа вся в тому, що Західна Україна довгий час жила окремо від решти України, під владою то Австро-Угорщини, то Польщі, звідки і влилось у нашу мову стільки гарних слів. Певні слова разом з перекладом я викладую тут. Деякі з нищеприведених слів вживаються повсякденно у Львові і зараз, деякі можна почути лише у західноукраїнських селах, деякі зовсім застаріли. Отож…
11
“Блог Романа Голубовського вважати відкритим. Дата офіційного відкриття – 17 грудня 2008 року. Ура! Ура! Ура!”
…
Трублять фанфари. Оркестр гремить басами, трубач видуває мідь.. Сяють блискучі вогники бенгальських вогнів. Ллється шампанське. Блиск в очах. Лунають тости і крики “Ура!” Серпантин і хлопушки, кольорові вогники і фейєрверки, гриби і форелі. Багато гарних врочистих слів. “Гей гей дана дана, забава була аж до рана”…
Шось таке.
Не можу не матюкаючись передати, як мене бісять люди, які пишуть у форуми,