іринабіликплюсмінус

Креатив, Роздуми Автор: Роман Голубовський [2,557 переглядів]

Теги : , , , , ,

Ірина Білик

Ірина Білик настільки геніальна у всьому, що виділяючи якийсь один її талант, я боюсь даремно принизити своєю незгадкою інші. Її харизма впливає на всі її таланти, а тому впливає і на всіх, хто спілкується з нею – спілкується як особисто, так і через вуха, пропускаючи крізь себе її пісні. Білик не треба навіть нічого придумувати, як іншим сірим так званим співачкам, завдання усього життя яких (тобто місія, з якою вони прийшли на цей світ) – це бути фоном для неї, для неперевершеної Білик. За один ледь помітний кивок її голови змагається вся поп-еліта пост-радянського простору, за один секундний погляд всі – від Васі-сантехніка до Петра-Миколайовича-депутата – готові віддати весь свій заробіток, весь свій спокій і всього себе. Та Ірині Білик не потрібні ні визнання еліти, ні любов пролетарська. Не треба, бо вона самодостатня, як і всі великі люди, яких народжувала колись Земля. Білик – геній, і додати ще щось до цих двох слів і одного тире буде зайвим. Білик – геній! Крапка.

- про такі слова від критиків елітарних, з польотом думки рівня Романа Голубовського або хоча б Сєргєя Сосєдова, тільки і мріє почути Ірина Білик. Та нажаль для неї, і зрозуміло чому для всіх інших, вона такого не почує. Білик співачка посередня. А про Ірочку як особистість взагалі не хочеться говорити, – щоб настрій собі і вам не псувати. Бо це просто пшик! Пук! Вона хоче бути епатажною, але її “епатаж” всього-то сіра пляма на фоні Даші Астаф’євої. Вона намагається бути поп-ідолом, але цю корону давно вже носить Тіна Кароль. Вона намагається свою бездарність приховати хоча б під соусом видовищного шоу – але в розряді шоу їй не наздогнати Світлану Лободу. Єдине, що поки ще є у Білик – це голос. Але і його навряд на довго вистачить з таким способом життя і з такими потугами по його знищенню. Та і кого зараз голосом здивуєш! Навіть шкода її. Шкода, бо Білик хоче вірити, що хоч комусь у цьому світі вона потрібна. Хоче бути жаданою на вечірках, хоче збирати стадіони, хоче роздавати інтерв’ю модним глянцевим журналам. На жаль, немає вже цього всього – пішло! І навіть єдиний, хто хоч трохи любив Білик – Дмитро Коляденко – навіть йому вже надоїло симулювати залишки своєї любові до неї. Найкраще було б вчасно піти зі сцени. Але поїзд поїхав, і тепер навіть це не врятує ситуацію: усе рівно ніхто не згадає Іру Білик талановиту і неперевершену, якою вона була колись; у пам’яті людей вона залишиться бездарою, яка не може повірити у свою непотрібність.

Критик Роман Голубовський

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментарі:

Коментувати