Тільки влада у нас була не українська, а люди завжди були українці

Offline, Роздуми Автор: Роман Голубовський [1,363 переглядів]

Теги : , , , , , , ,

Баба і дідо

Люблю послухати спогади діда та баби про другу світову війну, про УПА, про терор НКВД. Дідо народився 1936-го, баба 1940-го, їх спогади про часи війни дитячі, розмиті, але таки є.

Так дідо народився за Польщі, потім в 39-му прийшов Радянський Союз (люди казали: “ті перші москалі були ще добрі”), пізніше на чотири роки землі були під Німцями, а з 45-го знову під СРСР – і так аж до 91-го, коли Україна нарешті стала незалежною.

І питання, яке мене найбільше цікавило – це їх українська самоідентифікація: нескільки дідо і баба, народившись і живучи фактично у інших державах, відчували, що вони українці.

Баба процитувала віршика, якого її навчила мама ще у дошкільному віці:

Я маленька українка,
Українці батько й ненька.
Синє небо, жовте поле,
Скоро я піду до школи.

Ну а відповідачюи на моє питання баба сказала наступну фразу, яка до простоти геніальна:

“Тільки влада у нас була не українська, а люди завжди були українці”.

Тож давайте цінувати те, що у нас нарешті після стількох років є власна держава. Цінувати, захищати, розбудовувати.

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментувати