Підсумки 2011

Offline, Роздуми Автор: Роман Голубовський [1,865 переглядів]

Теги : , ,

Рік смертей та революцій. Саме так я назвав би 2011 рік.

Щороку помирають люди, але 2011-й був особливо щедрий на смерті. Це Стів Джобс, смерть якого, багато людей (зокрема, блогерів) назвали подією року – і це незалежно від того, користуються вони продукцією з надкушеним яблуком чи ні. Крім того, його смерть в одну мить зробила знаменитим та (за логікою) багатим Уолтера Айзексона, якому пощастило написати біографію Джобса просто перед його відходом у інший світ. Незважаючи на те, що вона, – біографія ця, – продавалась трохи більше двох місяців, вона стала найбільш продаваною книгою року на Amazon.

Щось схоже відбулось і в музичній галузі. Смерть Емі Уайнхаус, про яку до того мало що було чути, і яка, увійшовши до “Клубу 27“, стала на один щабель популярності з Кобейном та Моріссоном, також зробила когось багатим: її альбом став найбільш продаваною пластинкою у Великобританії за останні 10 років.

Трохи інші враження залишили по собі смерті диктаторів. Смерть Муаммара Каддафі вразила своєю жорстокістю – відео із знущаннями над колись грізним лідером Лівії не для людей із слабкими нервами (лінк навіть не кидатиму). Ще одні яскраві (хоча і негативні) враження по собі залишив той факт, як люди РАДІЛИ СМЕРТІ Осами Бін Ладена. Так щиро радіти смерті… І все навпаки із ще одним диктатором – лідером Північної Кореї Кім Чен Іром. Дай Бог, щоб за кожним із нас плакало хоча б кілька людей так, як плакав за ним цілий народ.

Рік революцій. Туніс, Ємен, Єгипет, Лівія. Навіть журнал “Time” назвав людиною року протестувальника. А ще, зазвичай задоволеним своєю показовою демократією росіянам надоїла ця показовість. До революції діло поки не дійшло, але багатотисячні мітинги, що прокотились у багатьох містах (і, зокрема, два 100-тисячних у Москві) – це вже далеко не три сотні “нєсогласних”. І показово тут те, що основним каналом як організації мітингів так і інформування людей став Інтернет. Особисто мені дуже цікаво спостерігати, як російська пропаганда, яка себе добре почуває працюючи з телебаченням, експериментувала з інтернетом. Троллінг, DDoS-атаки на ЖЖ, злам скриньки Навального, статті на підконтрольних інтернет-ресурсах і нарешті публікація записів телефонних розмов одного з лідерів опозиції Бориса Немцова. Дуже цікаво, що буде далі. Особливо з огляду на те, що деякі західні ЗМІ навіть назвали Навального головним суперником Путіна.

А от в Україні зовсім не радісна ситуація. Теперішня влада закручує гайки підприємцям, псує стосунки з Європою і відкрито нищить представників колишньої влади і теперішньої опозиції. А для того, щоб народ менше звертав на це увагу, періодично смішить народ суржиком Азарова та конфузами Януковича. Лише одна гарна новина – нарешті з’явився політик, який у справі комізму (розсмішити народ) дає бій обом вищезгаданим політикам. Його ім’я – Олег Ляшко.

А тепер кілька слів про себе. Є речі, якими рік 2011-й ні чим не відрізнявся від попередніх і, підозрюю, не відрізнятиметься від майбутніх: за традицією, він почався похміллям (1 січня) і закінчився застіллям (31 грудня). Усім іншим він якщо не кардинально відрізнявся, то як-мінімум виділявся з поміж інших. 2011-го року було багато ідей – дещо з них втілив, дещо втілити не встиг, дещо краще б не втілював. Трохи мріяв і деякі мрії навіть збувались. Чогось навчився, особливо на помилках. Були цього року і кохання (так, і мені, любителю скандалів і апологету попси, притаманні такі почуття). Були як цілком земна любов, так і платонічна, яка залишається зі мною надалі – Розі Хантінгтон-Уайтлі. Трохи покатався цього року – Запоріжжя, Івано-Франківськ, Ужгород, Шешори, Столиця. Побував у Москві та на Казантипі – як одне, так і інше – окремі держави. Бачив Леніна, займався дайвінгом і фейсдауном. Танцював на найкращих українських івентах і писав для регіонального представництва найбільшого клубного порталу України – Lviv.TopDJ. Брав інтерв’ю та багато жартував. Придбав дзеркальну фотокамеру і мої фотографії стали трішечки якіснішими, і, головне, дівчата у клубах позують охочіше. Блог дозволяє відвідувати деякі заходи у ролі журналіста, на нього посилаються новинні сайти, називаючи мене “представником місцевої жовтої преси”. Не менше мене тішить мій твіттер. А ще, я доріс до нового проекту, про який я ще розповім вам. Але не зараз. Словом, хороший був рік номер 2011. Впевнений, 2012-й буде ще кращим.

Бажаю собі і вам 2012 року втілювати всі ідеї, варті уваги. А на запитання “як справи” надалі відповідати не “нормально” а “ПРЕКРАСНО!” – і, головне, щоби це була правда.

Роман Голубовський

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментувати