Фільм “Тіні незабутих предків” і моя йому ода

Відгуки та звіти Автор: Роман Голубовський [4,806 переглядів]

Теги : , , , , ,

Тіні незабутих предків. Марина Шако

Почну з кінця. На недільному показі українського містичного трилеру “Тіні незабутих предків”, окрім глядачів, була присутня творча група фільму – актори та режисер. Так от, після перегляду, коли пішли фінальні титри, глядачі їм хвилин зо п’ять аплодували стоячи. Особисто я аплодував теж – і то, свідомо, доволі гучно. Бо стрічка мені неочікувано сподобалась.

Очікування взагалі цікава річ. Коли ти довго чекаєш на фільм, є велика ймовірність не отримати очікуваного задоволення. Так у мене було з третьою частиною епопеї Крістофера Нолана про Бетмена “Темний лицар повертається” – коли я, після геніального “Темного лицаря”, одного із моїх найулюбленіших фільмів, чекав від продовження не знати чого, і, отримавши всього лише 90% від бажаного, дуже засмутився. А буває і навпаки.

Після абсолютно не”прикольної” “Штольні”, попереднього фільму Любомира Левицького, і останнього баченого мною українського фільму “Іван Сила”, який мені видався надто примітивним, від “Тіней” я не очікував рівно нічого.

І, мабуть, саме тому отримав стільки задоволення від перегляду. Фільм став для мене неочікуваним сюрпризом.

В “Тінях незабутих предків” не треба шукати глибокий сенс – це розважальне кіно. На нього не варто йти, щоб подумати – варто йти з метою отримувати емоції.

Фільм, незважаючи на жанр – містичний трилер – сповнений жартів. В цьому він легко може втерти носа американським комедіям. Чого лише варта фраза типової білявки, у виконанні зірки “Плейбою” Марини Шако: “Якщо я помру, то нехай мене поховають в труні від Louis Vuitton“.

Дуже сподобався візуальний ряд фільму. Під час перегляду я навіть кілька разів набридав своїй сусідці по кріслу з фразою “Вау! Дивись, як красиво!” – ніби вона сама не бачила! Хотів би особливо відзначити як візуальні ефекти (мабуть, вони “з’їли” чималу частину бюджету фільму – і не дарма), так і кадри з краєвидами: українські Карпати у стрічці неперевершені.

Ще одна складова, завдяки якій гарно сприймався фільм – це дуже гарно підібрані саундтреки. Від українського року до електроніки і дабстепу – словом, все дуже сучасно і актуально. [Див. відео нижче]

Звичайно, фільм не без недоліків – зі своїми кіноляпами, недоробками в сюжеті та обов’язковою для українських фільмів участю Ольги Сумської. Але свою розважальну роль він виконує на всі сто.

А сказати, що режисер Любомир Левицький після “Штольні” виріс – це не сказати нічого. Бюджет “Тіней незабутих предків” склав близько мільйона доларів США. А вже за перший вікенд прокату фільм зібрав $250 тис. Побільше би нам таких “Тіней”, і, можливо, тоді український кінематограф відродиться.

Починав з кінця, тепер завершу початком.

Пам’ятаю, незадовго до виходу фільму я розпитував “не під запис” у Миколи Берези, який зіграв роль продавця: “Отак по-чесному скажи: хороше буде кіно, чи просто добре розпіарений “пшик”?” Микола тоді відповів, що метою було створити якісне кіно, на рівні голлівудського. “І мені хочеться вірити, що це у нас вийшло“, – з надією казав тоді актор.

Вийшло, Миколо, таки вийшло!

P.S.:

Саундтрек до фільму “Тіні незабутих предків”: THE HARDKISS – Shadows Of Time

Роман Голубовський

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментарі:

Коментувати