15
Реклама, як відомо, – двигун торгівлі. Задача реклами – розповісти про продукт, і зробити це так, щоб продукт асоціювався з чимось. Це щось обов’язково повинно бути бажаним для споживача. Приклад: солідний, вдягнутий у дорогий костюм дядько-бізнесмен сідає на власний літак, п’є дорогі напої в салоні, і у нього на руках рекламований годинник. Асоціація: купиш цей годинник – будеш таким же солідним, таким же діловим і таким же багатим.
Йдемо далі. Упаковка товару – дуже важлива річ, вона також повинна рекламувати, а тому теж повинна підкорятись перелічиним вище принципам, що ми зазвичай і бачимо. На упаковках підгузників намальовані усміхнені малюки (нарешті він перестане плакати), на обкладинках чоловічих журналів – голі тьотки (так, це об’єднує всіх чоловіків – і бідних і багатих), на обкладинках жіночих – худенькі жінки у гарних сукнях (на відміну від чоловіків, що в основному цікавляться протилежною статтю, жінки цікавляться власним виглядом).
І до чого я все це веду… Поясніть мені, будь-ласка, в контексті всього вищесказаного, як продається оце:
Придивіться уважно, з чим тут асоціація. Хіба може вона викликати приємні спогади чи бажання?
А шансон, між іншим багато хто слухає, і кожен другий альбом виглядає десь так.
Можливо, таке продається не завдяки упаковкам а незважаючи на них?
Це романтика. Для кожного вона своя. Я колись чув від іноземця, який проїхався нашими маршрутками — “Таке враження що у вас півкраїни сиділо а пів хоче сісти”. Так, насправді, ніхто сідати не хоче. Але образ “Справжнього чоловіка” російські (їх переважно крутять вдосталь наші канали) серіали сформували залізно. Точніше сформували його 90-ті, а серіали просто підтримують. От тобі й маєш — хочеш бути справжнім чоловіком — роби те що роблять справжні чоловіки, кури, регулярно спльовуй під ноги, матюкайся, затям, шо баби потрібні тільки для одного, ну і слухай справжню чоловічу музику. Більшості людей (я зараз не хочу нікого образити тому, що і сам так чи інакше належу до однієї з таких груп) потрібен лідер. Шлях яким іти. А те шо це неправильний шлях. Так як же він можу бути неправильним, якшо ним іде он скільки людей. Дилемка.
Якщо подивитися на проблему глобальніше, то можна побачити, що в нашому суспільстві гарний дизайн не грає великої ролі для споживача. В нас 99% упаковок товарів, вивісок на вулиці й так далі—гімно, але всім на це байдуже.
Це, мабуть, наслідки 80-річного панування радянського союзу, коли все було сіре й негарна. От через це не маємо ніякої побутової культури.
Я спробував подивитись на “проблему” з боку маркетингу, Юрій Опаренко – з боку дизайну, Druid – ширше. Але все сходиться в одному – логіки і здорового глузду це мало стосується.
> Асоціація: купиш цей годинник – будеш таким же солідним, таким же діловим і таким же багатим.
З точністю до навпаки: якщо ти купуєш такий годинник, то щоб здаватися таким же діловим, багатим, успішним. Люди люблять виглядати успішнішими, ніж вони є насправді, хоча кожен розуміє: дорогий годинник ще нікого не зробив мільйонером (але якщо його продати…).
Схоже, що головна причина певної моди на кримінал — високий статус і відносна безкарність злочинця в нашому суспільстві. Стартовий капітал багатьох успішних підприємців — кримінальний капітал (а яким він іще міг бути в країні, де багатих не так давно й зовсім не існувало?). Отже, кримінальний шлях — шлях до успіху, а зона — лише місце підвищеної концентрації людей, що обрали цей шлях… 90-ті роки міцно засіли в нашій пам’яті, та й минуле десятиліття теж недалеко від них відійшло. Зрештою, кого ми обрали своїм президентом? )))
Python, погоджуюсь, це вже схоже на відповідь.