02
Вчора нарешті повністю закінчив всі свої стосунки з інтернет-провайдером Воля Бродбенд, простіше кажучи відключився.
Раніше я написав гнівну статтю про Волю, яка, доречі, привернула до себе багато уваги. Сьогодні я розповім, чим же все закінчилось і постараюсь максимально об’єктивно (постараюсь дивитись на ситуацію збоку) дати оцінку діям інтернет-провайдера у конкретному випадку.
23
В суботу 20 березня відбулась вже 7 за рахунком зустріч стартаперів Львова – Lviv Startup Club Session 7.0. Можна констатувати, що конференція розвивається, а рівень її організації, стартапів що представляються та учасників постійно зростає. Львів входить до списку 30 міст світу з найбільшим потенціалом розвитку інформаційних технологій, і конференція Lviv Startup Club Session доводить це.
15
Реклама, як відомо, – двигун торгівлі. Задача реклами – розповісти про продукт, і зробити це так, щоб продукт асоціювався з чимось. Це щось обов’язково повинно бути бажаним для споживача. Приклад: солідний, вдягнутий у дорогий костюм дядько-бізнесмен сідає на власний літак, п’є дорогі напої в салоні, і у нього на руках рекламований годинник. Асоціація: купиш цей годинник – будеш таким же солідним, таким же діловим і таким же багатим.
Йдемо далі. Упаковка товару – дуже важлива річ, вона також повинна рекламувати, а тому теж повинна підкорятись перелічиним вище принципам, що ми зазвичай і бачимо. На упаковках підгузників намальовані усміхнені малюки (нарешті він перестане плакати), на обкладинках чоловічих журналів – голі тьотки (так, це об’єднує всіх чоловіків – і бідних і багатих), на обкладинках жіночих – худенькі жінки у гарних сукнях (на відміну від чоловіків, що в основному цікавляться протилежною статтю, жінки цікавляться власним виглядом).
І до чого я все це веду… Поясніть мені, будь-ласка, в контексті всього вищесказаного, як продається оце:
Дивитись на оце
21
Тема монетизації блогів на даний момент настільки заїжджена, що не здивуюсь, якщо хтось перестав читати цю статтю прочитавши словосполучення “монетизація блогів” у заголовку. В інтернеті є велика кількість блогів на так звану манімейкерську тематику, які розповідають про блоги та, фактично, заробляють на тому, що розповідають про заробіток в інтернет. Нагадує книгу (не знаю, міф це чи ні) “Як заробити мільйон”, у якій розповідається, що для цього потрібно написати книгу про те, як заробити мільйон.
Але ця стаття не про такі звичні методи монетизації як заробіток на контекстній чи баннерній рекламі або на продажу посилань. В даній статті мова піде про методи, які не підходять для основної маси блогерів, і далі поясню, чому. Також хочу зазначити, що класифікувати ці способи по будь-яким признакам я не буду – невдячна це справа, класифікація. Отож, поїхали!
20
Клієнтоорієнтованість або орієнтація на клієнта – стратегія ведення бізнесу компанії, у відповідності з якою вона (компанія) робить дії (подекуди зовсім нестандартні та індивідуальні), спрямовані на задоволення потреб клієнта, з метою перетворити його в лояльного клієнта.
- це своїми словами. А тепер приведу визначення клієнтоорієнованості (на російській мові) Ігоря Манна, одного з найвідоміших російських маркетологів (чи точніше маркетерів):
Клиентоориентированность (v2.0) – это инициация положительных эмоций и восторга у существующих клиентов, что ведет к повторным покупкам и получению новых клиентов за счет рекомендаций существующих клиентов.
Така стратегія у більшості випадків вигідна у довгостроковій перспективі, хоча деколи досить витратна в ресурсах. Для того, щоб бути клієнтоорієнтованою компанією, потрібно перш за все знати потреби своїх клієнтів. Саме для цього створюються гарячі телефонні лінії (Янукович – “почую кожного”) або цілі call-центри (МТС чи Київстар), а також технічна підтримка (суппорт). Останніми віяннями в цій області є блоги та мікроблоги (Twitter-аккаунти) компанії. Хоча, клієнтоорієнтованість не обмежується лише технологіями зворотнього зв’язку.
03
Давно пройшли ті часи, коли на ринку товарів та послуг конкуренції не було взагалі, а монополістом виступала держава (я маю на увазі часи Радянського Союзу). Ми живемо в часи ринкової економіки. Часи, коли кожна компанія, для того щоб завоювати ринок, повинна боротись з конкурентами за кожного окремого клієнта. І навряд хоть хтось зараз не чув таких слів як лояльність клієнтів або клієнтоорієнтованість, – поняття, якими керуються компанії, при виборі стратегій свого розвитку. Вже стало звичною практикою, коли для вирішення проблем своїх клієнтів компанії виходять в Інтернет, та спілкуються з ними з допомогою електронних листів, твіттера, блогів тощо. Майже на кожному сайті компаній є форма зворотнього зв’язку, в якій кожна людина може розповісти про свої проблеми, побажання тощо. Навіть люди надзвичайно впливові використовують інтернет як засіб зв’язку з народом – Яценюк та Обама в Твіттері, відеоблог Медведева тощо. Слід згадати ще й те, що Інтернет перестав бути просто іграшкою, а перетворився в ефективний засіб комунікації та інформаційного впливу. І саме тому слова, сказані в Інтернет нічим не менш реальні від слів поза ним (це питання досить розгорнуто обговорювалось в 10 випуску “Рунетології” з Максимом Спірідоновим).
От так, здалеку, ми підійшли до суті проблеми. Виявляється, далеко не всі люди знайомі з культурою спілкування з клієнтами та звичайною людською етикою. Зокрема, така людина є в AM:PM – компанії, яка займалась організацією концерту Tiesto в Києві. Це арт-директор AM:PM Максим Елизаренко (Max Yelizarenko // AM:PM). Мені взагалі дивно, як люди без звичайного поняття ввічливості можуть бути на керівних посадах!
01
28 червня до Києва приїжджав один з найкращих діджеїв та і взагалі музикантів сучасності – Tiesto. І, як ви вже здогадались, автор цього блогу був одним з тих 15 тисяч щасливих людей, які побачили маестро танцювальної музики на власні очі та відчули на собі всю енергію його музики.
Для мене це була вже не перша поїздка на подію такого масштабу: 14 лютого я їздив на виступ Armin Van Buuren в Києві, тому мав із чим порівнювати виступ Tiesto.
Читати далі про Тієсто в Україні (там ще багато відео та фото Tiesto)
02
Я ніколи не був азартною людиною. Мене зовсім не тягне пограти ні в казино (які зараз блистять своїми вивісками на кожному кроці), ні в звичайну телевізійну лотерею (типу лото “Забави”). До азартних ігор (читай “ігор на гроші”) я ставлюсь прагматично: я розумію, що для того, щоб хтось виграв, комусь потрібно програти. Причому тих, хто програє, завжди є більше. З впевненістю можна сказати лиш те, що виграє казино, всі решта – лише ймовірно. Тому мене ніколи не цікавили азартні ігри.
Але вчора сталось дещо, непритаманне мені. Випадково я натрапив на передачу “Зірка покеру”, яку показували по телевізору. Вона, як ви вже здогадались, була присвячена грі в покер: крім самої гри, в передачі пояснювали правила покеру. Я ніколи не думав, що це мені може бути цікаво – замість того, щоб йти спати, я просидів до першої години ночі і дочекався, хто ж все-таки виграє!
До чого ж тут інтернет чи стартап? Зараз поясню. Недавно я почитав в своєму рідері статтю, в якій розповідалось про те, як її автор захоплююче грав в покер на PokerStars.net – там можна грати як безкоштовно (щоб навчитись), так і на гроші. Пройшло зовсім небагато часу, і в мережі з’явились заманливі баннери цього ж сайту (”грайте в безкоштовних турнірах на найбільшому в світі покер-сайті” – щось таке). Пройшло ще трохи часу, і рекламу сайту я побачив в журналі Maxim та на білбордах, тобто вже за рамками інтернет. А вчора я побачив вже зовсім новий рівень реклами сайту – телевізійна передача “Зірка покеру”. Це повноцінна телепередача, причому досить цікаво і професійно зроблена (раз вже я просидів біля телевізора цілу годину), яка служить лише одній меті: популяризації покеру і зокрема PokerStars.net
Це все заставило мене задуматись. В моїй уяві почав з’являтись весь цей механізм. Як було колись – щоб заробляти на азарті людей, треба було будувати здоровенне казино, платити величезні податки, наймати велику кількість персоналу – круп’є, офіціантів, охоронців, менеджерів, касирів тощо. А що тепер – великий сайт, який виконує основну функцію – заміняє всіх круп’є, менеджерів, касирів (офіціантів і охоронців не потрібно). Причому, якщо звичайне казино фізично не зможе прийняти більше людей, ніж є місця, то кількість гравців онлайн-казино практично не обмежена – доставити лишній сервер набагато легше, ніж добудувати до будівлі додаткову площу. Додамо до цього ще й таке: для того, щоб пограти в звичайному казино, туди потрібно прийти/приїхати/прилетіти; для того ж, щоб пограти у онлайн-казино, потрібно всього-лише бути підключеним до мережі інтернет. А гроші то люди витрачають і тут і тут. Такщо маємо ще один приклад успішного стартапу зі всіма ознаками веб 2.0.
Висновок: люди, які придумали і активно рекламують PokerStars.net – генії, і отримують великі гроші, а в перспективі будуть отримувати ще більші. І, здавалось би, нічого складного тут немає, – хтось же мав до цього додуматись. Все геніальне – просто! От би й собі щось таке вигадати…
