Останнім часом широкого розповсюдження набули сторінки або групи ВКонтакте, які публікують різноманітні жарти. Та є серед всіх цих сторінок одна, яка яскраво виділяється з поміж інших. Це і сторінкою назвати важко – це справжній клуб. Клуб Брутальних Мужчин. Про них говорять, їх цитують, їх люблять.
Я взяв інтерв’ю у людей, які піднімають нам настрій. На мої запитання відповіли двоє представників Клубу Брутальних Мужчин – Свят та Террі. Ми з ними поговорили про брутальність, жарти, матюки та жінок.
Як виникла ідея клубу і чому саме брутальних? Та й чому мужчин?
Свят: Ідея виникла спонтанно. Так само спонтанна була втілена в життя. Чому брутальні? – Це швидше протиставлення милим хлопчикам, які дбають про свою зовнішність більше ніж дівчатка.
Террі: Так і виникла – за бокалом пива в компанії друзів. Чому брутальних Свят розказав. Чому мужчин? – Бо засновники одні мужики.
Читати далі »
Популярний український співак Василь Васильцев постригся. Це сталось 20 травня 2011 року в перукарні на вул. Фурманській у Львові. За словами випадкового свідка Ганни Г., яка повідомила новину, Васильцев вів себе досить спокійно і врівноважено, коли перукар позбавляв його від зайвого волосся. Коментаря від самої зірки нам отримати не вдалось. Коментар від перукаря також, оскільки перукарні за вказаним місцем відшукати не вдалось.
Нагадаємо, що Василь Васильцев – доволі знаменитий автор та виконавець власних пісень родом зі Львова. На його рахунку 14 альбомів та близько 200 пісень. Читати далі »
На деяких фотографіях можна побачити динаміку, експресію, емоції і навіть загадковість. А на цій – мужик.
Давайте покреативимо і придумаємо смішний підпис до цього фото! За дотепний підпис – народна любов.
Дурнуватий день – 1 квітня. І ставитись до всього серйозно (як зазвичай роблять такі серйозні люди, як ми з вами) просто неможливо. Тому, будемо жартувати і ми – як в офлайні, так і в онлайні.
Жарти “у тебе шнурівка розв’язалась” чи “у тебе біла спина“, вже не актуальні – всі про них знають (баян). Та на цьому знанні теж можна жартувати. Накидав тут кілька ідей для першоквітневих жартів. Користуйтесь на здоров’я – тільки обережно!
Першоквітневі жарти:
1. Вступаємо в розмову з людиною (випадковий перехожий або знайомий). Після кількох реплік:
Читати далі »
Якби в часи Сталіна були Однокласники.ру,
то страчені були б не лише його друзі, але і друзі друзів
Що було би, якби соціальні мережі існували завжди? Як би це виглядало? Можна лише здогадуватись. Навряд би Лев Толстой полюбляв Твіттер з його (всього-то) 140 символами. А скільки людей читало б ЖЖ Ісуса Христа! Можна лише уявити, якими сердечками і поцілунками була б розмальована стіна на сторінці ВКонтакте чи Facebook Казанови.
Коли я задав у твіттері запитання “кого б ви хотіли читати у Твіттері?”, серед відповідей були Ісус Христос, Гітлер, Люк Скайвокер, Степан Бандера і навіть Марічка з Антоном!
З огляду на цікавість теми вирішив трохи покреативити і уявити, як могли б виглядати записи з соцмереж чи блогів відомих персонажів.
Читати далі »
[Від автора. Моя сестра, яка інколи виступає редактором написаного тут, зауважила, що далеко не завжди зрозуміло - коли я жартую, а коли ні (тонко?). Тому, вирішив пояснити в двох словах, що вас чекає. Часто в інтернеті ми знаходимо статті, у яких написані давно відомі речі, подані так, ніби автор тексту відкрив Америку. Такі статті жодної інформаційної цінності не несуть, лише забирають час. Те, що ви зараз читатимете - спроба пародії на такі статті (теж без практичної цінності, зате - сподіваюсь - з гумором). Вдала чи не вдала спроба - судити вам. Критика вітається]
Я відправив цю статтю в редакцію lifehacker.com. Відповідь прийшла досить швидко: мені порадили більше ніколи не писати (не тільки їм, а взагалі) і про всяк випадок додали, що занесли мою адресу в спам. Тому, публікую статтю тут.
Читати далі »
Є одна хороша голівудська фраза – “Це моя робота” (It’s my job). Говорять її десь так… Останні хвилини фільму, звичайний американський коп (можливо навіть чорношкірий) щойно врятував землю від інопланетних загарбників. Він вилазить з-під уламків розбитого космічного корабля або якоїсь будівлі, весь в крові, кульгаючи, з перев’язаною ногою, одною рукою тримаючи закривавлену рану в боці, а іншою – красуню-героїню. І от, саме в такий момент (на фоні звучить фінальна пісня) красуня повертається до нашого героя і ніжно шепоче йому:
- Ти такий хоробрий!
на що він, чи то скромно, чи то пафосно, відповідає:
- Ітс май джоб!
І йдуть фінальні титри.
Та далеко не всі працюють американськими копами і рятують планети по четвергах, тому покреативимо на тему: як фразу “It’s my job” можна було б вжити веселіше. Але сьогодні у нас вечір гумору не простого, а чорного – слабкодухих (а саме так Google Translate переклав слово “слабонервных” – прим. ред.) прохання далі не читати.
Читати далі »
Навіть таке поняття як гумор можна логічно обгрунтувати і навіть дати йому наукове визначення. Саме це і зробив Олександр Пушной у своєму інтерв’ю журналу Maxim. Фізик за освітою, що працює (дякувати богу) не за професією, Пушной на питання “як гумор пов’язаний з системним мисленням” відповів:
Юмор – нарушение системы. Это, так сказать, обрыв первой производной логики. Читати далі »
31 жовтня 2010 року Роман Ігорович Голубовський прийшов на виборчу дільницю близько 14 години, і взявши бюлетні у члена виборчої комісії, усамітнився в кабінці для голосування. Вийшовши з неї, він взяв на руки 3-річну дитину – свого племінника, як повідомила нас прес-служба Голубовського, – і давши йому згорнуті бюлетні допоміг опустити їх до прозорої урни для голосування. Далі, почекавши поки проголосують інші члени родини (за словами очевидців – мама, тато та сестра), він покинув приміщення виборчої дільниці.
Читати далі »
Не можу не матюкаючись передати, як мене бісять люди, які пишуть у форуми, блоги, коментарі та пошту слово “Баян!”.
Ну добре, молодець, знаєш ти цей анекдот, бачив цей малюнок, знайомий з цим сайтом, встиг з самого ранку прочитати новину – ну сиди собі і мовчи, дай іншим людям насолодитись.
Читати далі »