Я зареєструвався ВКонтакте 2008 року. Судячи з номеру id мого аккаунту, я входжу до 5 перших мільйонів користувачів соцмережі номер один в СНД. І що би хто не казав, ВКонтакте – це хороший засіб комунікації, на рівні з телефоном чи поштою. Я ніколи масово не розсилав запрошення до груп чи зустрічей. Навіть коли просили, я ввічливо відмовляв: “не хочу зловживати довірою”. Та як виявилось, отримати бан від системи за спам зовсім не важко. Для цього потрібно всього-то 10 хвилин часу!
Інтернет змінює наше світосприйняття. І ми навіть не уявляємо, на скільки сильно. Якихось років 8-10 тому, коли в громадських місцях звучали слова комп’ютерної тематики, люди навколо озирались з нерозумінням; а у мене на устах з’являлась легенька усмішка: “колеги”, – думав я (у цей час я навчався на спеціальності “комп’ютерна інженерія”). Пройшли роки, і чути в тих самих громадських місцях про “Вконтакте” стало звично, мабуть, не лише мені, але і старшому поколінню.
Та саме цікаве те, що інтеграція віртуальної реальності в людські ряди лише посилюється – як кількісно, так і якісно: збільшується відсоток людей, що користуються інтернетом, збільшується час проведений в мережі, збільшується захоплення людей інтернетом. За цим захопленням ледь встигають технології – людське бажання до споживання інтернету всюди цілком природно призвело до появи різноманітних гаджетів та мобільного інтернету. І якщо поки трохи дивно (я б навіть сказав “дико”) звучать слова Юлії Тимошенко такі як “У мене хотіли вилучити НАВІТЬ IPad!“, то надалі інтернетизація (і витікаюча з неї гаджетизація) лише збільшуватиметься. А тому стає цікаво, що ж воно нам принесе. Цікаво навіть не стільки технологічні нововведення, скільки психологічні та моральні зміни в людях, спричинені інтернетом.
Замість двох днів, як буває зазвичай, минулі вихідні для мене тривали цілих 3,5! І близько половини цього часу пройшло у потязі, в дорозі до Запоріжжя, де відбувався український твіттер-баркемп #ukrtweet 2011. Коли вчора мене питали, “як з’їздив?“, “як Запоріжжя?” та “як #ukrtweet?“, у мене не було ні сил ні емоцій розповідати (сили з мене витягнула дорога, емоції – Запоріжжя та #ukrtweet). Тож тепер буду надолужувати. Якщо коротко – все було просто нереально круто!
Якби в часи Сталіна були Однокласники.ру,
то страчені були б не лише його друзі, але і друзі друзів
Що було би, якби соціальні мережі існували завжди? Як би це виглядало? Можна лише здогадуватись. Навряд би Лев Толстой полюбляв Твіттер з його (всього-то) 140 символами. А скільки людей читало б ЖЖ Ісуса Христа! Можна лише уявити, якими сердечками і поцілунками була б розмальована стіна на сторінці ВКонтакте чи Facebook Казанови.
Коли я задав у твіттері запитання “кого б ви хотіли читати у Твіттері?”, серед відповідей були Ісус Христос, Гітлер, Люк Скайвокер, Степан Бандера і навіть Марічка з Антоном!
З огляду на цікавість теми вирішив трохи покреативити і уявити, як могли б виглядати записи з соцмереж чи блогів відомих персонажів.
Люблю дивитись фільми, які провокують тебе на роздуми, – я такі називаю “фільми, котрі заставляють задумуватись”. Те ж стосується конференцій: якщо теми, ідеї та тези, що піднімались на зустрічі, відразу не вилетіли з голови, а залишились і навіть проростають – тоді все вдалось. Lviv Social Media Camp, що відбувся в цю суботу – одназначно вдався!
Що потрібно для хорошої конференції? – Авторитетні спікери, цікаві теми доповідей, активні учасники та організатори, які би все це зібрали в одному місці та були непомітними. На SMCamp всі ці пункти навіть перевиконані.
Сьогодні я приготував для вас дещо особливе. Сьогодні ми не читаємо – сьогодні ми слухаємо! Збірка пісень про інтернет та такі невід’ємні його складові як соціальні мережі – Вконтакте, Одноклассники, Твіттер, Фейсбук та ЖЖ.
Одягаємо навушники або включаємо звук на колонках і тиснемо на кнопку “Play“!
Розпочне наш тематичний хіт-парад гурт імені Антона Лірника, відомого нам по Comedy Club. У веселій та легкій для сприйняття пісенці зі словами “Света, выйди из интернета” насправді ховається глибокий зміст. Поїхали!
Я тут днями написав кілька слів про Одноклассники.ru Повторю їх:
Одноклассники.ru в комі. Вони здавалось би є, але лежать, не рухаються, – лише дихають. …але, не вмирають! – кома.
На пошту прийшло чергове повідомлення про якусь там активність на “Однокласниках”, і я вирішив глянути, як живе колись соціальна мережа номер один в Рунеті. Зайшов, подивився, подивувався. Мої невтішні думки щодо долі “Однокласників” лише зміцніли. Дивимось: Читати далі »
За словами Entrustet, велику частину цих користувачів скоро не можна буде назвати “активними”. Працівники компанії порівняли демографічні дані користувачів Facebook та середні показники смертності від центру контролю та профілактики захворювань, і виявили, що цього року ймовірно підуть з життя близько 480 000 користувачів Facebook у США та 1.78 мільйона з усього світу. Ці цифри, швидше за все, зростатимуть з року в рік, оскільки й кількість користувачів соц. мережі постійно зростає. Читати далі »
Передмова. “ВКонтакте – для школоти! ВКонтакте – всього-то копія Фейсбуку! Facebook – це серйозно, а ВКонтакте – так, архів музики і порнухи!” – кричали ті ж вчорашні школьнєГі після перегляду “Соціальної мережі“, і бігли реєструватись на Facebook, і навіть деколи (о, Боже!) в Твіттер.
“Негарно так говорити про мій ВКонтактік“, – подумав Паша Дуров, скликав колег по соцмережі номер один в Рунеті, і постановив:
Блог Royal Pingdom опублікував цікаве дослідження під назвою “Internet 2010 in numbers“. Я все (окрім цифр) переклав і викладаю до вашої уваги.
Як змінився інтернет за 2010 рік? Скільки нових веб-сайтів з’явилось? Скільки електронних листів було вислано? Скільки всього користувачів інтернету? Скільки фотографій вони викладають онлайн? Цей пост дасть відповіді на ці та інші запитання у локанічному форматі статистики. Отож, інтернет 2010 у цифрах: Читати далі »
Передмова. “ВКонтакте – для школоти! ВКонтакте – всього-то копія Фейсбуку! 