Блог Романа Голубовськогожиття online / життя offline

Photo by The Associated Press

24 липня 2010 року у німецькому Дуйсбургу на фестивалі танцювальної музики Love Parade 2010 внаслідок масової паніки та тисняви загинуло 20 людей. Ще пів тисячі людей травмовано. Організатори фестивалю вже заявили, що це був останній Loveparade. Читать дальше »

Ті з вас, хто мене хоч трохи знає, помітили моє захоплення електронною музикою та івентами за участю світових діджеїв. Я постійно слідкую за виступами зірок електронної сцени в Україні, і по можливості намагаюсь відвідувати їх. От і сьогодні я повинен був бути на виступі Paul Van Dyk у Києві. Але от не вийшло – на офіційному сайті івенту з’явилось наступне повідомлення:

В связи c внезапной тяжелой болезнью близкого родственника, Пол ван Дайк был вынужден принять трудное решение отменить выступления в Швейцарии и Украине в эти выходные.

С большим сожалением вынуждены предупредить его фанов, что Пол не сможет выступить завтра в Киеве – 1 мая.

Це наштовхнуло мене на роздуми. Читати далі

Цікаве і дуже поширене явище – блоги про блоги. Про зловживання цим в українській блогосфері не можу сказати. Є кілька блогів, що пишуть про блоги, але їх кілька, їх всі знають – і цього достатньо. Щодо англомовної блогосфери – не можу нічого сказати, бо не слідкую за нею в достатній мірі. А от щодо російської – тут повна біда. Погляньте, скільки стенд-елон блогів створюються лише для того, щоб писати про те як створити блог і заробити на ньому – таких тисячі (якщо не десятки тисяч)!

Давайте уявимо, як би це виглядало у інших сферах:

• По телевізору показують про те, як створити телекомпанію, як знайти студію і як правильно знімати та гримувати
• В театрі ставлять п’єси про відбір акторів і тренування акторської майстерності
• Лев Толстой написав 4 тома про те, як він писав ці 4 тома
• Співак співає про те, які переваги дає жива музика, а які “мінусовка”
• Фотограф фотографує відображення в дзеркалі себе з фотоапаратом
• Придумайте самі

Далі про причини такої великої кількості блогів про блоги

Про здоров’я курців щось нове сказати важко – на пачках все написано. Тому ми поговоримо про гроші.

Вам цікаво, скільки грошей витрачає на сигарети курець за своє життя? А цікаво дізнатись, як розумніше можна витратити ці гроші?

“Мені подобається курити” – скажете ви? А якщо я заплачу вам 1 000 000 гривень за те, що ви позбудетесь цієї звички? Ви задумаєтесь, чи не так?

Я не буду вас агітувати. Я просто покажу альтернативу. Тож вмощуйтесь зручніше, читайте і робіть власні висновки. Все що нам потрібно – це основи математики та базова фінансова грамотність, – нічого складного.

Далі про 1 мільйон за відмову від куріння

Нещодавно, якось сама собою, виникла цікава і неоднозначна тема для роздумів (а задуматись тут є над чим), яка досі жодного разу не приходила мені в голову. І взагалі, я сумніваюсь, щоб ця тема займала думки багатьох людей.

А справа ось у чому. На днях одна людина розповіла про смерть її знайомого. З цим знайомим вона давно не бачилась. При цьому додала, що він у неї в Однокласниках в друзях. Останній факт і змусив мене замислитись. Виходить, в реальності людини вже немає, але його профайл в однокласниках чи інших соціальних мережах (той же ВКонтакте) залишився і продовжує функціонувати. Цікавим тут є і ще один момент. Дехто з друзів, які були не настільки близькі, або у яких не було спільних знайомих із покійним, так і не дізнались вчасно, що їх товариша вже немає на цьому світі. І от, ці друзі пишуть йому повідомлення, додають на фотографіях, “додають в друзі” тощо. Причому, пізніше навіть ображаються, адже він їх ігнорує. Подивимся з іншого боку: у тебе “в друзях” людина, якої вже немає, і яка жодного руху ні в житті, ні в інтернет більше не зробить. Постає запитання – “що з нею робити?”. Видалити? Залишити, для памяті? Разом з живими друзями? Бррр.. Містика! Якось моторошно стало, правда?

А тепер відійдемо від морально-етичної частини статті, і поговоримо про інше. Ще одна причина, чому мене цікавить така тема – професійна. читати далі >>

Я ніколи не був азартною людиною. Мене зовсім не тягне пограти ні в казино (які зараз блистять своїми вивісками на кожному кроці), ні в звичайну телевізійну лотерею (типу лото “Забави”). До азартних ігор (читай “ігор на гроші”) я ставлюсь прагматично: я розумію, що для того, щоб хтось виграв, комусь потрібно програти. Причому тих, хто програє, завжди є більше. З впевненістю можна сказати лиш те, що виграє казино, всі решта – лише ймовірно. Тому мене ніколи не цікавили азартні ігри.

Але вчора сталось дещо, непритаманне мені. Випадково я натрапив на передачу “Зірка покеру”, яку показували по телевізору. Вона, як ви вже здогадались, була присвячена грі в покер: крім самої гри, в передачі пояснювали правила покеру. Я ніколи не думав, що це мені може бути цікаво – замість того, щоб йти спати, я просидів до першої години ночі і дочекався, хто ж все-таки виграє!

До чого ж тут інтернет чи стартап? Зараз поясню. Недавно я почитав в своєму рідері статтю, в якій розповідалось про те, як її автор захоплююче грав в покер на PokerStars.net – там можна грати як безкоштовно (щоб навчитись), так і на гроші. Пройшло зовсім небагато часу, і в мережі з’явились заманливі баннери цього ж сайту (”грайте в безкоштовних турнірах на найбільшому в світі покер-сайті” – щось таке). Пройшло ще трохи часу, і рекламу сайту я побачив в журналі Maxim та на білбордах, тобто вже за рамками інтернет. А вчора я побачив вже зовсім новий рівень реклами сайту – телевізійна передача “Зірка покеру”. Це повноцінна телепередача, причому досить цікаво і професійно зроблена (раз вже я просидів біля телевізора цілу годину), яка служить лише одній меті: популяризації покеру і зокрема PokerStars.net

Це все заставило мене задуматись. В моїй уяві почав з’являтись весь цей механізм. Як було колись – щоб заробляти на азарті людей, треба було будувати здоровенне казино, платити величезні податки, наймати велику кількість персоналу – круп’є, офіціантів, охоронців, менеджерів, касирів тощо. А що тепер – великий сайт, який виконує основну функцію – заміняє всіх круп’є, менеджерів, касирів (офіціантів і охоронців не потрібно). Причому, якщо звичайне казино фізично не зможе прийняти більше людей, ніж є місця, то кількість гравців онлайн-казино практично не обмежена – доставити лишній сервер набагато легше, ніж добудувати до будівлі додаткову площу. Додамо до цього ще й таке: для того, щоб пограти в звичайному казино, туди потрібно прийти/приїхати/прилетіти; для того ж, щоб пограти у онлайн-казино, потрібно всього-лише бути підключеним до мережі інтернет. А гроші то люди витрачають і тут і тут. Такщо маємо ще один приклад успішного стартапу зі всіма ознаками веб 2.0.

Висновок: люди, які придумали і активно рекламують PokerStars.net – генії, і отримують великі гроші, а в перспективі будуть отримувати ще більші. І, здавалось би, нічого складного тут немає, – хтось же мав до цього додуматись. Все геніальне – просто! От би й собі щось таке вигадати…