Блог Романа ГолубовськогоМісцева жовта преса

28 червня до Києва приїжджав один з найкращих діджеїв та і взагалі музикантів сучасності – Tiesto. І, як ви вже здогадались, автор цього блогу був одним з тих 15 тисяч щасливих людей, які побачили маестро танцювальної музики на власні очі та відчули на собі всю енергію його музики.

Для мене це була вже не перша поїздка на подію такого масштабу: 14 лютого я їздив на виступ Armin Van Buuren в Києві, тому мав із чим порівнювати виступ Tiesto.

Читати далі про Тієсто в Україні (там ще багато відео та фото Tiesto)

Нещодавно, якось сама собою, виникла цікава і неоднозначна тема для роздумів (а задуматись тут є над чим), яка досі жодного разу не приходила мені в голову. І взагалі, я сумніваюсь, щоб ця тема займала думки багатьох людей.

А справа ось у чому. На днях одна людина розповіла про смерть її знайомого. З цим знайомим вона давно не бачилась. При цьому додала, що він у неї в Однокласниках в друзях. Останній факт і змусив мене замислитись. Виходить, в реальності людини вже немає, але його профайл в однокласниках чи інших соціальних мережах (той же ВКонтакте) залишився і продовжує функціонувати. Цікавим тут є і ще один момент. Дехто з друзів, які були не настільки близькі, або у яких не було спільних знайомих із покійним, так і не дізнались вчасно, що їх товариша вже немає на цьому світі. І от, ці друзі пишуть йому повідомлення, додають на фотографіях, “додають в друзі” тощо. Причому, пізніше навіть ображаються, адже він їх ігнорує. Подивимся з іншого боку: у тебе “в друзях” людина, якої вже немає, і яка жодного руху ні в житті, ні в інтернет більше не зробить. Постає запитання – “що з нею робити?”. Видалити? Залишити, для памяті? Разом з живими друзями? Бррр.. Містика! Якось моторошно стало, правда?

А тепер відійдемо від морально-етичної частини статті, і поговоримо про інше. Ще одна причина, чому мене цікавить така тема – професійна. читати далі >>