З іншого боку

Роздуми Автор: Роман Голубовський [5,048 переглядів]

Теги : , , , ,

Маркетинг в крові: чому рекламному місцю пустувати?!

Рутина набридає і може стати причиною депресій. Тому психологи радять частіше змінювати оточення – навіть в дрібницях. Наприклад, ходити на роботу різними шляхами. Тоді те, що ти бачиш щоразу, і, відповідно, враження від дороги будуть новими – і ніяких тобі депресій. Словом, щось нове – це корисно. Так от, до чого це я веду…

В силу певних обставин, я вже два тижні ходжу з гіпсом на правій руці. І це при тому, що я правша. Страшно незручно! Писати нереально, набирати текст на клавіатурі довго, зав’язувати шнурівки майже неможливо, потискати руки людям незручно, рухатись не корисно, про те, що виглядає це не надто гарно, я взагалі мовчу. І, напевно, я мав би бідкатись. Але, як не дивно, з такої ситуації можна винести й багато корисного.

Обмеження, які наклала на мене ця незручність, стали своєрідною новою дорогою (див. перший абзац), і дозволили подивитись на ряд речей по-новому. І це корисно не лише в боротьбі з одноманітністю, – це просто корисно.

1. Оскільки набирати текст однією рукою, та ще й лівою, довго – спілкуватись з людьми в скайпі чи у соцмережах стає не дуже зручно. І тут ти згадуєш, що в тебе є музичний слух, гарний голос і телефон. Замість переписуватись з “аватарками” я поговорив із знайомими голосами та інтонаціями. Спілкування з використанням мови стало реально більше – хіба це не круто?!

2. Коли робиш усе повільно – починаєш усвідомлювати обмеженість власних ресурсів. Приходить розуміння цінності часу, і доводиться вибирати, що насправді для тебе важливо. Хочеш-не хочеш, доводиться розставляти пріоритети. А коли ти біжиш, зупинитись і подумати, чи у правильному напрямку ти рухаєшся – це ой як корисно!

3. Коли тобі щось заважає – це дуже гарне виправдання власної бездіяльності. А значить, це справді хороше випробування. Виклик. Я міг би увесь цей час відпочивати від власних справ, призупинитись, – оскільки робити будь-що дуже незручно. І жодних претензій би не отримав, адже “алібі” хороше. Та незважаючи на це, останні тижні у мене насичені подіями явно не менше, а у дечому навіть більше ніж раніше. Поїздка в Київ на ТБ – добре, в Ужгород на конференцію – без проблем, похід на інтерв’ю – запросто, написання рейтингових статей (які навіть доводиться видалити) для UaReview – з радістю. Словом, випробування – це додатковий стимул.

4. Коли ти слабкий – ти відкритий. Черепаха без панцира. Ти сильно залежиш від оточення – від того, дружнім чи ворожим воно виявиться. І це гарний спосіб перевірити людей. І знаєте, що я вам скажу? Для мене це стало відкриттям, але в людях дійсно багато добра. Раніше я цього не помічав. А зараз я це можу стверджувати. Коли в автобусі небритий з перегаром молодик бандитської зовнішності поступається тобі місцем, коли змучена і знервована касирка “Пузатої хати” пропонує віднести до столу твою тацю з їжею, коли людина, з якою ти другий день знайомий, тобі зав’язує шнурівки - все це не може залишити байдужим. Світ складається із добрих людей! І усвідомлення цього багато чого варте.

Ходіть різними дорогами, зупиняйтесь час від часу, дивіться на ті ж самі речі з іншого боку – ось моя порада. Це посвітляє.

Роман Голубовський, фото: Тарас Демчук

Схожі статті

Сподобалась стаття - підпишись на оновлення по RSS, на пошту або в ЖЖ!

Коментарі:

Коментувати